ایّوب 15
Old Persian Version (ترجمه قدیم)Translation
Old Persian Version (ترجمه قدیم)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1پس الیفاز تیمانی در جواب گفت:
1І відказав Елифаз із Теману й промовив:
2«آیامرد حکیم از علم باطل جواب دهد؟ وبطن خود را از باد شرقی پر سازد؟
2Хиба ж стане мудрий відповідати своїм пустим знаннєм і сповняти нутро своє вітром палючим,
3آیا به سخن بیفایده محاجه نماید؟ و به کلماتی که هیچ نفع نمی بخشد؟
3Виправдувати себе словами марними й бесїдою, що не має нїякої сили?
4اما تو خداترسی را ترک میکنی وتقوا را به حضور خدا ناقص میسازی.
4Ти ж і ввесь страх відкинув і за малу маєш собі річ, говорити до Бога!
5زیرا که دهانت، معصیت تو را ظاهر میسازد و زبان حیله گران را اختیار میکنی.
5Се ж безбожність твоя настроїла так уста твої й ти вибрав язик лукавих!
6دهان خودت تو راملزم میسازد و نه من، و لبهایت بر تو شهادت میدهد.
6Тебе усуджують власні уста твої, а не я, і твій язик говорить проти тебе.
7آیا شخص اول از آدمیان زاییده شدهای؟ و پیش از تلها به وجود آمدهای؟
7Хиба ти первим родивсь чоловіком і перше, нїж гори, сотворений?
8آیامشورت مخفی خدا را شنیدهای و حکمت را برخود منحصر ساختهای؟
8Хиба в Бога ти в радї бував і (його) премудрість собі присвоїв?
9چه میدانی که ما هم نمی دانیم؟ و چه میفهمی که نزد ما هم نیست؟
9Що знаєш ти, чого б і ми не знали? Що розумієш ти, чого б і ми не розуміли?
10نزد ما ریش سفیدان و پیران هستند که درروزها از پدر تو بزرگترند.
10Е й проміж нами сїдоголові й старцї, що перейшли віком і батька твого.
11آیا تسلی های خدابرای تو کم است و کلام ملایم با تو؟
11Хиба ж се мала річ, щоб Бог тебе потїшив? чи й сього ти не знаєш?
12چرا دلت تو را میرباید؟ و چرا چشمانت را بر هم میزنی
12Куди пориває тебе серце твоє, й куди так гордо спозираєш?
13که روح خود را به ضد خدا بر میگردانی، وچنین سخنان را از دهانت بیرون میآوری؟
13Чому ти справив проти Бога дух твій і устами твоїми такі слова верзеш?
14«انسان چیست که پاک باشد، و مولود زن که عادل شمرده شود؟
14Що таке чоловік, щоб йому бути чистим, і хиба праведен той, хто вродився від жінки?
15اینک بر مقدسان خوداعتماد ندارد، و آسمانها در نظرش پاک نیست.
15Глянь, він і сьвятим своїм не доймає віри, й самі небеса перед ним ще нечисті:
16پس از طریق اولی انسان مکروه و فاسد که شرارت را مثل آب مینوشد.
16Тимпаче ж нечиста й гидка людина, що, наче воду, пє беззаконність.
17من برای تو بیان میکنم پس مرا بشنو. و آنچه دیدهام حکایت مینمایم.
17Я буду говорити тобі, тільки слухай мене; я роскажу тобі те, що видав,
18که حکیمان آن را از پدران خودروایت کردند و مخفی نداشتند،
18Що чували мудрі й не затаїли чуваного від батьків своїх;
19که به ایشان به تنهایی زمین داده شد، و هیچ غریبی از میان ایشان عبور نکرد،
19В їх одних у руках була ще вся земля, і нї один чужинець ще не вештавсь між ними:
20شریر در تمامی روزهایش مبتلای درد است. و سالهای شمرده شده برای مرد ظالم مهیا است.
20Поки ледачий живе, поти він і мучить себе, та й число лїт (його муки) закрите перед гнобительом;
21صدای ترسها در گوش وی است. در وقت سلامتی تاراج کننده بر وی میآید.
21Шум страху в його в ушах, і під час спокою йде на його вбийник.
22باور نمی کند که از تاریکی خواهد برگشت وشمشیر برای او مراقب است.
22Не сподївається він із темряви спастися, а всюди меч перед собою бачить.
23برای نان میگردد و میگوید کجاست. و میداند که روزتاریکی نزد او حاضر است.
23Блукаєсь усюди за куском хлїба; знає, що вже йому наготовлений, вже й під рукою в його день чорний.
24تنگی و ضیق او رامی ترساند، مثل پادشاه مهیای جنگ بر او غلبه مینماید.
24Страшить його нужда, й тїснота подолїває його, наче царя перед боєм, —
25زیرا دست خود را به ضد خدا درازمی کند و بر قادر مطلق تکبر مینماید.
25За те, що простягав проти Бога він руку, й що вставав навпроти Вседержителя,
26با گردن بلند بر او تاخت میآورد، با گل میخهای سخت سپر خویش،
26Виступав проти його з гордою шиєю, поза грубими щитами своїми;
27چونکه روی خود را به پیه پوشانیده، و کمر خود را با شحم ملبس ساخته است.
27За те, що вкрив лице собі салом своїм, а боки свої обложив жиром.
28و در شهرهای ویران و خانه های غیرمسکون که نزدیک به خراب شدن است ساکن میشود.
28І оселиться він у містах розвалених, в господах, де вже нїхто не живе, що призначені на розвалини.
29او غنی نخواهد شد و دولتش پایدارنخواهد ماند، و املاک او در زمین زیاد نخواهد گردید.
29Не забагатїє він, і не вцїлїє майно його, й не розшириться по землї добуток його.
30از تاریکی رها نخواهد شد، و آتش، شاخه هایش را خواهد خشکانید، و به نفخه دهان او زائل خواهد شد.
30Мороку він не втече; галуззє його полумє спалить, а його самого подихом уст своїх захопить.
31به بطالت توکل ننماید وخود را فریب ندهد، والا بطالت اجرت او خواهدبود.
31Оманений нехай не довіряє марнотї, бо марна буде й заплата йому.
32قبل از رسیدن وقتش تمام ادا خواهد شدو شاخه او سبز نخواهد ماند.
32Перед часом прийде конець йому, й віттє його не буде зеленїти.
33مثل مو، غوره خود را خواهد افشاند، و مثل زیتون، شکوفه خود را خواهد ریخت،
33Мов виноградина та, поскидає він недоспілу ягоду свою, й, як маслина, поронить цьвіт свій.
34زیرا که جماعت ریاکاران، بیکس خواهند ماند، و خیمه های رشوه خواران را آتش خواهد سوزانید.
34Оттак опустїє дом безбожника, й огонь пожере шатри підкупства,
35به شقاوت حامله شده، معصیت را میزایند و شکم ایشان فریب را آماده میکند.»
35(в думцї) Почав він зло, а зродив льжу, та й нутро (серце) його наготовує зраду.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.