ایّوب 14
Old Persian Version (ترجمه قدیم)Translation
Old Persian Version (ترجمه قدیم)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1قلیل الایام و پر از زحمات است.
1З жінки родиться чоловік, і короткий вік свій у журбі проводить;
2مثل گل میروید و بریده میشود. و مثل سایه میگریزد و نمی ماند.
2Квіткою він виходить та й поникає; тїнню пробігає й не зупиняєсь.
3و آیا بر چنین شخص چشمان خود را میگشایی و مرا با خود به محاکمه میآوری؟
3І на такого ти отвираєш очі твої, і зовеш мене на суд із тобою?
4کیست که چیز طاهر را ازچیز نجس بیرون آورد؟ هیچکس نیست.
4Хто з нечистого може чистим родитись? Анї один.
5چونکه روزهایش مقدر است و شماره ماههایش نزد توست و حدی از برایش گذاشتهای که از آن تجاوز نتواند نمود.
5Коли ж йому днї визначені, й число місяцїв його в тебе, коли ти назначив йому гряницю, що її не переступить,
6از او رو بگردان تاآرام گیرد. و مثل مزدور روزهای خود را به انجام رساند.
6То відступи від його, так, позирни куди геть, нехай він одпочине, покіль, як той поденщик, не скінчить дня свого.
7«زیرا برای درخت امیدی است که اگر بریده شود باز خواهد رویید، و رمونهایش نابودنخواهد شد.
7Дереву є хоч надїя, що воно, й зрубане, знов одродиться, й пагонцї з його одростати не перестануть;
8اگرچه ریشهاش در زمین کهنه شود، و تنه آن در خاک بمیرد.
8Та хоч його корінь в землї й перетрюхне й пень його завмре в поросї,
9لیکن از بوی آب، رمونه میکند و مثل نهال نو، شاخهها میآورد.
9Але, як тільки почує воду, воно пустить паростки й поросте галуззєм, наче б новопосаджене; —
10اما مرد میمیرد و فاسد میشود و آدمی چون جان را سپارد کجا است؟
10А чоловік, як умре, розпадає ся; відойшов, і де він подївся?
11چنانکه آبها از دریازایل میشود، و نهرها ضایع و خشک میگردد.
11Води зникають із озера, й ріка посякає й висихає:
12همچنین انسان میخوابد و برنمی خیزد، تانیست شدن آسمانها بیدار نخواهند شد و ازخواب خود برانگیخته نخواهند گردید.
12Так і людина ляже й не встане; покіль конець небесам, не пробудиться й не підоймесь із сну свого.
13کاش که مرا در هاویه پنهان کنی؛ و تا غضبت فرو نشیند، مرا مستور سازی؛ و برایم زمانی تعیین نمایی تا مرا به یاد آوری.
13О, коли б ти да сховав мене в преисподнїй і там держав мене, аж покіль гнїв твій перейде, й положив реченець, і спогадав знов про мене!
14اگر مرد بمیرد باردیگر زنده شود؛ در تمامی روزهای مجاهده خودانتظار خواهم کشید، تا وقت تبدیل من برسد.
14Засне людина, та чи знов оживе ж коли небудь? Через усї днї визначеного менї часу дожидав би я, покіль прийшла б менї зміна.
15تو ندا خواهی کرد و من جواب خواهم داد، و به صنعت دست خود مشتاق خواهی شد.
15Ти кликнув би, а я дав би відповідь тобі, й ти подав би ласку твору рук твоїх;
16اما الان قدمهای مرا میشماری و آیا برگناه من پاسبانی نمی کنی؟
16Бо тодї ти лїчив би кроки мої, та не підстерігав би гріха мого;
17معصیت من در کیسه مختوم است. و خطای مرا مسدود ساختهای.
17Ти б запечатав тодї переступ мій, й провину мою закрив би.
18به درستی کوهی که میافتد فانی میشود وصخره از مکانش منتقل میگردد.
18Та як гора, падаючи, розсипається, й скала сходить з місця свого;
19آب سنگهارا میساید، و سیلهایش خاک زمین را میبرد. همچنین امید انسان را تلف میکنی،
19Як вода стирає каміннє, а розлив її змиває пил земний, так і надїю людську ти в нїщо обертаєш.
20بر او تا به ابد غلبه میکنی، پس میرود. روی او را تغییرمی دهی و او را رها میکنی.
20Ти тїсниш його до кінця; змінюєш вид його й відсилаєш.
21پسرانش به عزت میرسند و او نمی داند. یا به ذلت میافتند و ایشان را به نظر نمی آورد.
21Честь його дїтям, чи нї, він того не знає, понижені вони — йому те байдуже;
22برای خودش فقط جسد اواز درد بیتاب میشود. و برای خودش جان اوماتم میگیرد.»
22Та (покіль жив,) тїло його на йому болестї чує, а душа його в йому в страданнях сумує.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.