Hiob 14
Lutherbibel 1912Translation
Lutherbibel 1912
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Der Mensch, vom Weibe geboren, lebt kurze Zeit und ist voll Unruhe,
1З жінки родиться чоловік, і короткий вік свій у журбі проводить;
2geht auf wie eine Blume und fällt ab, flieht wie ein Schatten und bleibt nicht.
2Квіткою він виходить та й поникає; тїнню пробігає й не зупиняєсь.
3Und du tust deine Augen über einen solchen auf, daß du mich vor dir ins Gericht ziehest.
3І на такого ти отвираєш очі твої, і зовеш мене на суд із тобою?
4Kann wohl ein Reiner kommen von den Unreinen? Auch nicht einer.
4Хто з нечистого може чистим родитись? Анї один.
5Er hat seine bestimmte Zeit, die Zahl seiner Monden steht bei dir; du hast ein Ziel gesetzt, das wird er nicht überschreiten.
5Коли ж йому днї визначені, й число місяцїв його в тебе, коли ти назначив йому гряницю, що її не переступить,
6So tu dich von ihm, daß er Ruhe habe, bis daß seine Zeit komme, deren er wie ein Tagelöhner wartet.
6То відступи від його, так, позирни куди геть, нехай він одпочине, покіль, як той поденщик, не скінчить дня свого.
7Ein Baum hat Hoffnung, wenn er schon abgehauen ist, daß er sich wieder erneue, und seine Schößlinge hören nicht auf.
7Дереву є хоч надїя, що воно, й зрубане, знов одродиться, й пагонцї з його одростати не перестануть;
8Ob seine Wurzel in der Erde veraltet und sein Stamm im Staub erstirbt,
8Та хоч його корінь в землї й перетрюхне й пень його завмре в поросї,
9so grünt er doch wieder vom Geruch des Wassers und wächst daher, als wäre er erst gepflanzt.
9Але, як тільки почує воду, воно пустить паростки й поросте галуззєм, наче б новопосаджене; —
10Aber der Mensch stirbt und ist dahin; er verscheidet, und wo ist er?
10А чоловік, як умре, розпадає ся; відойшов, і де він подївся?
11Wie ein Wasser ausläuft aus dem See, und wie ein Strom versiegt und vertrocknet,
11Води зникають із озера, й ріка посякає й висихає:
12so ist ein Mensch, wenn er sich legt, und wird nicht aufstehen und wird nicht aufwachen, solange der Himmel bleibt, noch von seinem Schlaf erweckt werden.
12Так і людина ляже й не встане; покіль конець небесам, не пробудиться й не підоймесь із сну свого.
13Ach daß du mich in der Hölle verdecktest und verbärgest, bis dein Zorn sich lege, und setztest mir ein Ziel, daß du an mich dächtest.
13О, коли б ти да сховав мене в преисподнїй і там держав мене, аж покіль гнїв твій перейде, й положив реченець, і спогадав знов про мене!
14Wird ein toter Mensch wieder leben? Alle Tage meines Streites wollte ich harren, bis daß meine Veränderung komme!
14Засне людина, та чи знов оживе ж коли небудь? Через усї днї визначеного менї часу дожидав би я, покіль прийшла б менї зміна.
15Du würdest rufen und ich dir antworten; es würde dich verlangen nach dem Werk deiner Hände.
15Ти кликнув би, а я дав би відповідь тобі, й ти подав би ласку твору рук твоїх;
16Jetzt aber zählst du meine Gänge. Hast du nicht acht auf meine Sünden?
16Бо тодї ти лїчив би кроки мої, та не підстерігав би гріха мого;
17Du hast meine Übertretungen in ein Bündlein versiegelt und meine Missetat zusammengefaßt.
17Ти б запечатав тодї переступ мій, й провину мою закрив би.
18Zerfällt doch ein Berg und vergeht, und ein Fels wird von seinem Ort versetzt;
18Та як гора, падаючи, розсипається, й скала сходить з місця свого;
19Wasser wäscht Steine weg, und seine Fluten flößen die Erde weg: aber des Menschen Hoffnung ist verloren;
19Як вода стирає каміннє, а розлив її змиває пил земний, так і надїю людську ти в нїщо обертаєш.
20denn du stößest ihn gar um, daß er dahinfährt, veränderst sein Wesen und lässest ihn fahren.
20Ти тїсниш його до кінця; змінюєш вид його й відсилаєш.
21Sind seine Kinder in Ehren, das weiß er nicht; oder ob sie gering sind, des wird er nicht gewahr.
21Честь його дїтям, чи нї, він того не знає, понижені вони — йому те байдуже;
22Nur sein eigen Fleisch macht ihm Schmerzen, und seine Seele ist ihm voll Leides.
22Та (покіль жив,) тїло його на йому болестї чує, а душа його в йому в страданнях сумує.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.