Hiob 31
Lutherbibel 1912Translation
Lutherbibel 1912
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Ich habe einen Bund gemacht mit meinen Augen, daß ich nicht achtete auf eine Jungfrau.
1З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дївицю.
2Was gäbe mir Gott sonst als Teil von oben und was für ein Erbe der Allmächtige in der Höhe?
2Бо й яка ж доля була б менї від Бога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба?
3Wird nicht der Ungerechte Unglück haben und ein Übeltäter verstoßen werden?
3Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві?
4Sieht er nicht meine Wege und zählt alle meine Gänge?
4Та й чи ж не бачив він доріг моїх, — не лїчив всї ступнї мої?
5Habe ich gewandelt in Eitelkeit, oder hat mein Fuß geeilt zum Betrug?
5Як я ходив у марнотї й неправдї, а нога моя квапила до омани, —
6So wäge man mich auf der rechten Waage, so wird Gott erfahren meine Unschuld.
6То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність.
7Ist mein Gang gewichen aus dem Wege und mein Herz meinen Augen nachgefolgt und klebt ein Flecken an meinen Händen,
7Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх,
8so müsse ich säen, und ein andrer esse es; und mein Geschlecht müsse ausgewurzelt werden.
8Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм.
9Hat sich mein Herz lassen reizen zum Weibe und habe ich an meines Nächsten Tür gelauert,
9Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого,
10so müsse mein Weib von einem andern geschändet werden, und andere müssen bei ihr liegen;
10Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею.
11denn das ist ein Frevel und eine Missetat für die Richter.
11Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає;
12Denn das wäre ein Feuer, das bis in den Abgrund verzehrte und all mein Einkommen auswurzelte.
12Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду.
13Hab ich verachtet das Recht meines Knechtes oder meiner Magd, wenn sie eine Sache wider mich hatten?
13Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною,
14Was wollte ich tun, wenn Gott sich aufmachte, und was würde ich antworten, wenn er heimsuchte?
14То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому?
15Hat ihn nicht auch der gemacht, der mich in Mutterleibe machte, und hat ihn im Schoße ebensowohl bereitet?
15Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї?
16Habe ich den Dürftigen ihr Begehren versagt und die Augen der Witwe lassen verschmachten?
16Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)?
17Hab ich meinen Bissen allein gegessen, und hat nicht der Waise auch davon gegessen?
17Чи сам же я зʼїдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина?
18Denn ich habe mich von Jugend auf gehalten wie ein Vater, und von meiner Mutter Leib an habe ich gerne getröstet.
18Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою.
19Hab ich jemand sehen umkommen, daß er kein Kleid hatte, und den Armen ohne Decke gehen lassen?
19Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, —
20Haben mich nicht gesegnet seine Lenden, da er von den Fellen meiner Lämmer erwärmt ward?
20Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї?
21Hab ich meine Hand an den Waisen gelegt, weil ich sah, daß ich im Tor Helfer hatte?
21Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї),
22So falle meine Schulter von der Achsel, und mein Arm breche von der Röhre.
22То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя,
23Denn ich fürchte Gottes Strafe über mich und könnte seine Last nicht ertragen.
23Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся.
24Hab ich das Gold zu meiner Zuversicht gemacht und zu dem Goldklumpen gesagt: “Mein Trost”?
24Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя?
25Hab ich mich gefreut, daß ich großes Gut hatte und meine Hand allerlei erworben hatte?
25Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато?
26Hab ich das Licht angesehen, wenn es hell leuchtete, und den Mond, wenn er voll ging,
26Дивлячись на сонце, як воно сяє, як той місяць велично пливе,
27daß ich mein Herz heimlich beredet hätte, ihnen Küsse zuzuwerfen mit meiner Hand?
27Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою?
28was auch eine Missetat ist vor den Richtern; denn damit hätte ich verleugnet Gott in der Höhe.
28Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього.
29Hab ich mich gefreut, wenn's meinem Feind übel ging, und habe mich überhoben, darum daß ihn Unglück betreten hatte?
29Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє?
30Denn ich ließ meinen Mund nicht sündigen, daß ich verwünschte mit einem Fluch seine Seele.
30Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його.
31Haben nicht die Männer in meiner Hütte müssen sagen: “Wo ist einer, der von seinem Fleisch nicht wäre gesättigt worden?”
31Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його?
32Draußen mußte der Gast nicht bleiben, sondern meine Tür tat ich dem Wanderer auf.
32Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив.
33Hab ich meine Übertretungen nach Menschenweise zugedeckt, daß ich heimlich meine Missetat verbarg?
33Коли б я робом людським таїв проступки мої, й скривав у грудях хиби мої,
34Habe ich mir grauen lassen vor der großen Menge, und hat die Verachtung der Freundschaften mich abgeschreckt, daß ich stille blieb und nicht zur Tür ausging?
34То менї страшно було б перед громадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив за двері.
35O hätte ich einen, der mich anhört! Siehe, meine Unterschrift, der Allmächtige antworte mir!, und siehe die Schrift, die mein Verkläger geschrieben!
35О, коли б то хтось переслухав мене! Се моє бажаннє, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав!
36Wahrlich, dann wollte ich sie auf meine Achsel nehmen und mir wie eine Krone umbinden;
36Я носив би той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець;
37ich wollte alle meine Schritte ihm ansagen und wie ein Fürst zu ihm nahen.
37Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його, мов до князя.
38Wird mein Land gegen mich schreien und werden miteinander seine Furchen weinen;
38Коли поле моє проти мене кричало, і загони його на мене нарікали;
39hab ich seine Früchte unbezahlt gegessen und das Leben der Ackerleute sauer gemacht:
39Коли їв я вроджай його та й не віддячив за його, й томив життє робітників,
40so mögen mir Disteln wachsen für Weizen und Dornen für Gerste. Die Worte Hiobs haben ein Ende.
40То нехай замість пшеницї росте в мене осетий, а замість ячменю — кукіль! І скінчились слова Йовові.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.