Job 31
Reina-Valera 1909Translation
Reina-Valera 1909
Kulish and Puluj Bible (1905)
1HICE pacto con mis ojos: ¿cómo pues había yo de pensar en virgen?
1З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дївицю.
2Porque ¿qué galardón me daría de arriba Dios, y qué heredad el Omnipotente de las alturas?
2Бо й яка ж доля була б менї від Бога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба?
3¿No hay quebrantamiento para el impío, y extrañamiento para los que obran iniquidad?
3Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві?
4¿No ve él mis caminos, y cuenta todos mis pasos?
4Та й чи ж не бачив він доріг моїх, — не лїчив всї ступнї мої?
5Si anduve con mentira, y si mi pie se apresuró á engaño,
5Як я ходив у марнотї й неправдї, а нога моя квапила до омани, —
6Péseme Dios en balanzas de justicia, y conocerá mi integridad.
6То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність.
7Si mis pasos se apartaron del camino, y si mi corazón se fué tras mis ojos, y si algo se apegó á mis manos,
7Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх,
8Siembre yo, y otro coma, y mis verduras sean arrancadas.
8Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм.
9Si fué mi corazón engañado acerca de mujer, y si estuve acechando á la puerta de mi prójimo:
9Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого,
10Muela para otro mi mujer, y sobre ella otros se encorven.
10Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею.
11Porque es maldad é iniquidad, que han de castigar los jueces.
11Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає;
12Porque es fuego que devoraría hasta el sepulcro, y desarraigaría toda mi hacienda.
12Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду.
13Si hubiera tenido en poco el derecho de mi siervo y de mi sierva, cuando ellos pleitearan conmigo,
13Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною,
14¿Qué haría yo cuando Dios se levantase? y cuando él visitara, ¿qué le respondería yo?
14То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому?
15El que en el vientre me hizo á mí, ¿no lo hizo á él? ¿y no nos dispuso uno mismo en la matriz?
15Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї?
16Si estorbé el contento de los pobres, é hice desfallecer los ojos de la viuda;
16Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)?
17Y si comí mi bocado solo, y no comió de él el huérfano;
17Чи сам же я зʼїдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина?
18(Porque desde mi mocedad creció conmigo como con padre, y desde el vientre de mi madre fuí guía de la viuda;)
18Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою.
19Si he visto que pereciera alguno sin vestido, y al menesteroso sin cobertura;
19Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, —
20Si no me bendijeron sus lomos, y del vellón de mis ovejas se calentaron;
20Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї?
21Si alcé contra el huérfano mi mano, aunque viese que me ayudarían en la puerta;
21Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї),
22Mi espalda se caiga de mi hombro, y mi brazo sea quebrado de mi canilla.
22То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя,
23Porque temí el castigo de Dios, contra cuya alteza yo no tendría poder.
23Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся.
24Si puse en oro mi esperanza, y dije al oro: Mi confianza eres tú;
24Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя?
25Si me alegré de que mi hacienda se multiplicase, y de que mi mano hallase mucho;
25Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато?
26Si he mirado al sol cuando resplandecía, y á la luna cuando iba hermosa,
26Дивлячись на сонце, як воно сяє, як той місяць велично пливе,
27Y mi corazón se engañó en secreto, y mi boca besó mi mano:
27Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою?
28Esto también fuera maldad juzgada; porque habría negado al Dios soberano.
28Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього.
29Si me alegré en el quebrantamiento del que me aborrecía, y me regocijé cuando le halló el mal;
29Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє?
30(Que ni aun entregué al pecado mi paladar, pidiendo maldición para su alma;)
30Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його.
31Cuando mis domésticos decían: ¡Quién nos diese de su carne! nunca nos hartaríamos.
31Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його?
32El extranjero no tenía fuera la noche; mis puertas abría al caminante.
32Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив.
33Si encubrí, como los hombres mis prevaricaciones, escondiendo en mi seno mi iniquidad;
33Коли б я робом людським таїв проступки мої, й скривав у грудях хиби мої,
34Porque quebrantaba á la gran multitud, y el menosprecio de las familias me atemorizó, y callé, y no salí de mi puerta:
34То менї страшно було б перед громадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив за двері.
35¡Quién me diera quien me oyese! He aquí mi impresión es que el Omnipotente testificaría por mí, aunque mi adversario me hiciera el proceso.
35О, коли б то хтось переслухав мене! Се моє бажаннє, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав!
36Ciertamente yo lo llevaría sobre mi hombro, y me lo ataría en lugar de corona.
36Я носив би той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець;
37Yo le contaría el número de mis pasos, y como príncipe me llegaría á él.
37Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його, мов до князя.
38Si mi tierra clama contra mí, y lloran todos sus surcos;
38Коли поле моє проти мене кричало, і загони його на мене нарікали;
39Si comí su sustancia sin dinero, ó afligí el alma de sus dueños;
39Коли їв я вроджай його та й не віддячив за його, й томив життє робітників,
40En lugar de trigo me nazcan abrojos, y espinas en lugar de cebada. Acábanse las palabras de Job.
40То нехай замість пшеницї росте в мене осетий, а замість ячменю — кукіль! І скінчились слова Йовові.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.