Job 7
Reina-Valera 1909Translation
Reina-Valera 1909
Kulish and Puluj Bible (1905)
1CIERTAMENTE tiempo limitado tiene el hombre sobre la tierra, y sus días son como los días del jornalero.
1Чи ж не обмежений час чоловікові на землї, а днї (життя) його чи ж не те саме, що днї поденного наймита?
2Como el siervo anhela la sombra, y como el jornalero espera el reposo de su trabajo:
2Так, як той раб холодку, а поденьщик жде кінця роботи,
3Así poseo yo meses de vanidad, y noches de trabajo me dieron por cuenta.
3Так і менї допались місяцї без відпочивку, а ночі горя видїлені менї.
4Cuando estoy acostado, digo: ¿Cuándo me levantaré? Y mide mi corazón la noche, y estoy harto de devaneos hasta el alba.
4Коли лягаю, питаюсь: коли ж то я встану? а вечір тягнеся поволи, й я обертаюсь без кінця, аж засвитає.
5Mi carne está vestida de gusanos, y de costras de polvo; mi piel hendida y abominable.
5Тїло обвили червяки та струпи, мов кора земляна; шкіра на менї ріпава, та й береться все гноєм.
6Y mis días fueron más ligeros que la lanzadera del tejedor, y fenecieron sin esperanza.
6Днї мої летять швидше судна, а конець їх безнадїйний.
7Acuérdate que mi vida es viento, y que mis ojos no volverán á ver el bien.
7Згадай (Боже), що життє моє — подув (вітру), а око моє не вернесь, побачити добро.
8Los ojos de los que me ven, no me verán más: tus ojos sobre mí, y dejaré de ser.
8Не побачить мене око того, що видїв мене; та й твої очі (звернуться) на мене, — а мене нема.
9La nube se consume, y se va: así el que desciende al sepulcro no subirá;
9Рідшає хмара й зникає; так і той, що зступив у глибоку яму, вже не вийде,
10No tornará más á su casa, ni su lugar le conocerá más.
10Не вернеться вже в домівку свою, і місце його не знати ме вже його.
11Por tanto yo no reprimiré mi boca; hablaré en la angustia de mi espíritu, y quejaréme con la amargura de mi alma.
11Тим же то я не стану здержувати уст моїх; говорити му в тїснотї духа мого; буду жалуватись у горю душі моєї.
12¿Soy yo la mar, ó ballena, que me pongas guarda?
12Чи то ж я море або потвора морська, що ти проти мене сторожу (запору) поставив?
13Cuando digo: Mi cama me consolará, mi cama atenuará mis quejas;
13Думаю часом таке: втїшить мене постеля моя, ложе моє поможе менї, горе моє перетерпіти;
14Entonces me quebrantarás con sueños, y me turbarás con visiones.
14Та бо ти жахаєш мене снами, й видивами лякаєш мене,
15Y así mi alma tuvo por mejor el ahogamiento, y quiso la muerte más que mis huesos.
15Так, що душа моя бажає лїпше перериву дихання, лїпше смертї, нїж удержання костей моїх.
16Aburríme: no he de vivir yo para siempre; déjame, pues que mis días son vanidad.
16Омерзїло менї життє. Чи ж вічно жити менї? Відступи від мене, — та ж днї мої, се марнота!
17¿Qué es el hombre, para que lo engrandezcas, y que pongas sobre él tu corazón,
17Що ж бо таке чоловік, що його так цїнуєш, та звертаєш на його ввагу твою,
18Y lo visites todas las mañanas, y todos los momentos lo pruebes?
18Та що-ранку звідуєшся до його, й що хвилинки вивідуєш його?
19¿Hasta cuándo no me dejarás, ni me soltarás hasta que trague mi saliva?
19Докіль же не полишиш, докіль не відойдеш від мене, докіль і слини менї не даси проковтнути (спокійно)?
20Pequé, ¿qué te haré, oh Guarda de los hombres? ¿por qué me has puesto contrario á ti, y que á mí mismo sea pesado?
20А коли я провинив, то що вчиню тобі, ти наглядниче людей! Чому вчинив єси мене таким мерзенним собі, так що й я самий став тягарем собі?
21¿Y por qué no quitas mi rebelión, y perdonas mi iniquidad? porque ahora dormiré en el polvo, y si me buscares de mañana, ya no seré.
21Та й чому ж би не простити гріха менї й не зняти з мене проступку мого? та ж от, я ляжу в землю, а завтра, хоч би ти й шукав мене, мене вже не буде.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.