Ijob 7
Londona Biblio (Esperanto, 1910)Translation
Londona Biblio (Esperanto, 1910)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Difinita estas ja por la homo la limtempo sur la tero, Kaj liaj tagoj estas kiel la tagoj de dungito.
1Чи ж не обмежений час чоловікові на землї, а днї (життя) його чи ж не те саме, що днї поденного наймита?
2Kiel sklavo, kiu sopiras al ombro, Kaj kiel dungito, kiu atendas sian pagon,
2Так, як той раб холодку, а поденьщик жде кінця роботи,
3Tiel mi ricevis sorte monatojn vantajn, Kaj noktoj turmentaj estas nombritaj al mi.
3Так і менї допались місяцї без відпочивку, а ночі горя видїлені менї.
4Kiam mi kuŝiĝas, mi diras: Kiam mi leviĝos? Sed la vespero fariĝas longa, kaj mi satiĝas de maltrankvileco ĝis la tagiĝo.
4Коли лягаю, питаюсь: коли ж то я встану? а вечір тягнеся поволи, й я обертаюсь без кінця, аж засвитає.
5Mia korpo estas kovrita de vermoj kaj de pecoj da tero; Mia haŭto krevis kaj putras.
5Тїло обвили червяки та струпи, мов кора земляна; шкіра на менї ріпава, та й береться все гноєм.
6Miaj tagoj forflugis pli facile, ol bobeno de teksisto, Kaj pasis, lasinte nenian esperon.
6Днї мої летять швидше судна, а конець їх безнадїйний.
7Memoru, ke mia vivo estas bloveto, Ke miaj okuloj ne plu revidos bonon;
7Згадай (Боже), що життє моє — подув (вітру), а око моє не вернесь, побачити добро.
8Ne plu revidos min okulo de vidanto; Vi volos ekrigardi min, sed mi jam ne ekzistos.
8Не побачить мене око того, що видїв мене; та й твої очі (звернуться) на мене, — а мене нема.
9Nubo pasas kaj foriras; Tiel ne plu revenas tiu, kiu iris en Ŝeolon;
9Рідшає хмара й зникає; так і той, що зступив у глибоку яму, вже не вийде,
10Li ne plu revenas en sian domon; Lia loko ne plu rekonos lin.
10Не вернеться вже в домівку свою, і місце його не знати ме вже його.
11Tial mi ne detenos mian buŝon; Mi parolos en la premiteco de mia spirito, Mi plendos en la maldolĉeco de mia animo.
11Тим же то я не стану здержувати уст моїх; говорити му в тїснотї духа мого; буду жалуватись у горю душі моєї.
12Ĉu mi estas maro aŭ mara monstro, Ke Vi starigis gardon por mi?
12Чи то ж я море або потвора морська, що ти проти мене сторожу (запору) поставив?
13Kiam mi pensas, ke mia lito min konsolos, Ke mia kuŝejo plifaciligos mian suferadon,
13Думаю часом таке: втїшить мене постеля моя, ложе моє поможе менї, горе моє перетерпіти;
14Tiam Vi teruras min per sonĝoj, Timigas min per vizioj;
14Та бо ти жахаєш мене снами, й видивами лякаєш мене,
15Kaj mia animo deziras sufokiĝon, Miaj ostoj la morton.
15Так, що душа моя бажає лїпше перериву дихання, лїпше смертї, нїж удержання костей моїх.
16Tedis al mi; ne eterne mi vivu; Forlasu min, ĉar miaj tagoj estas vantaĵo.
16Омерзїло менї життє. Чи ж вічно жити менї? Відступи від мене, — та ж днї мої, се марнота!
17Kio estas homo, ke Vi faras lin granda, Ke Vi zorgas pri li,
17Що ж бо таке чоловік, що його так цїнуєш, та звертаєш на його ввагу твою,
18Ke Vi rememoras lin ĉiumatene, Elprovas lin ĉiumomente?
18Та що-ранку звідуєшся до його, й що хвилинки вивідуєш його?
19Kial Vi ne deturnas Vin de mi, Ne lasas min libera eĉ tiom, ke mi povu engluti mian salivon?
19Докіль же не полишиш, докіль не відойдеш від мене, докіль і слини менї не даси проковтнути (спокійно)?
20Se mi pekis, kion mi per tio faris al Vi, ho gardanto de la homoj? Kial Vi faris min celo de Viaj atakoj, Ke mi fariĝis ŝarĝo por mi mem?
20А коли я провинив, то що вчиню тобі, ти наглядниче людей! Чому вчинив єси мене таким мерзенним собі, так що й я самий став тягарем собі?
21Kaj kial Vi ne deprenas mian pekon, ne pardonas mian malbonagon? Jen mi ja baldaŭ kuŝos en la tero; Kaj kiam Vi morgaŭ serĉos min, mi ne ekzistos.
21Та й чому ж би не простити гріха менї й не зняти з мене проступку мого? та ж от, я ляжу в землю, а завтра, хоч би ти й шукав мене, мене вже не буде.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.