Jób 7
Kralice Bible (1613)Translation
Kralice Bible (1613)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Zdaliž nemá vyměřeného času člověk na zemi? A dnové jeho jako dnové nájemníka.
1Чи ж не обмежений час чоловікові на землї, а днї (життя) його чи ж не те саме, що днї поденного наймита?
2Jako služebník, kterýž touží po stínu, a jako nájemník, jenž očekává skonání díla svého:
2Так, як той раб холодку, а поденьщик жде кінця роботи,
3Tak jsou mi dědičně přivlastněni měsícové marní, a noci plné trápení jsou mi odečteny.
3Так і менї допались місяцї без відпочивку, а ночі горя видїлені менї.
4Jestliže ležím, říkám: Kdy vstanu? A pomine noc? Tak pln bývám myšlení až do svitání.
4Коли лягаю, питаюсь: коли ж то я встану? а вечір тягнеся поволи, й я обертаюсь без кінця, аж засвитає.
5Tělo mé odíno jest červy a strupem i prachem, kůže má puká se a rozpouští.
5Тїло обвили червяки та струпи, мов кора земляна; шкіра на менї ріпава, та й береться все гноєм.
6Dnové moji rychlejší byli nežli člunek tkadlce, nebo stráveni jsou bez prodlení.
6Днї мої летять швидше судна, а конець їх безнадїйний.
7Rozpomeň se, ó Pane, že jako vítr jest život můj, a oko mé že více neuzří dobrých věcí,
7Згадай (Боже), що життє моє — подув (вітру), а око моє не вернесь, побачити добро.
8Aniž mne spatří oko, jenž mne vídalo. Oči tvé budou ke mně, a mne již nebude.
8Не побачить мене око того, що видїв мене; та й твої очі (звернуться) на мене, — а мене нема.
9Jakož oblak hyne a mizí, tak ten, kterýž sstupuje do hrobu, nevystoupí zase,
9Рідшає хмара й зникає; так і той, що зступив у глибоку яму, вже не вийде,
10Aniž se opět navrátí do domu svého, aniž ho již více pozná místo jeho.
10Не вернеться вже в домівку свою, і місце його не знати ме вже його.
11Protož nemohuť já zdržeti úst svých, mluvím v ssoužení ducha svého, naříkám v hořkosti duše své.
11Тим же то я не стану здержувати уст моїх; говорити му в тїснотї духа мого; буду жалуватись у горю душі моєї.
12Zdali jsem já mořem čili velrybem, že jsi mne stráží osadil?
12Чи то ж я море або потвора морська, що ти проти мене сторожу (запору) поставив?
13Když myslím: Potěší mne lůže mé, poodejme naříkání mého postel má:
13Думаю часом таке: втїшить мене постеля моя, ложе моє поможе менї, горе моє перетерпіти;
14Tedy mne strašíš sny, a viděními děsíš mne,
14Та бо ти жахаєш мене снами, й видивами лякаєш мене,
15Tak že sobě zvoluje zaškrcení duše má, a smrt nad život.
15Так, що душа моя бажає лїпше перериву дихання, лїпше смертї, нїж удержання костей моїх.
16Mrzí mne, nebuduť déle živ. Poodstupiž ode mne, nebo marní jsou dnové moji.
16Омерзїло менї життє. Чи ж вічно жити менї? Відступи від мене, — та ж днї мої, се марнота!
17Co jest člověk, že ho sobě tak vážíš, a že tak o něj pečuješ?
17Що ж бо таке чоловік, що його так цїнуєш, та звертаєш на його ввагу твою,
18A že ho navštěvuješ každého jitra, a každé chvíle jej zkušuješ?
18Та що-ранку звідуєшся до його, й що хвилинки вивідуєш його?
19Dokudž se neodvrátíš ode mne, a nedáš mi aspoň polknouti mé sliny?
19Докіль же не полишиш, докіль не відойдеш від мене, докіль і слини менї не даси проковтнути (спокійно)?
20Zhřešil jsem, což mám učiniti, ó strážce lidský? Proč jsi mne položil za cíl sobě, tak abych sám sobě byl břemenem?
20А коли я провинив, то що вчиню тобі, ти наглядниче людей! Чому вчинив єси мене таким мерзенним собі, так що й я самий став тягарем собі?
21Nýbrž proč neodejmeš přestoupení mého, a neodpustíš nepravosti mé? Nebo již v zemi lehnu. Potom bys mne i pilně hledal, nebude mne.
21Та й чому ж би не простити гріха менї й не зняти з мене проступку мого? та ж от, я ляжу в землю, а завтра, хоч би ти й шукав мене, мене вже не буде.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.