Jób 9
Kralice Bible (1613)Translation
Kralice Bible (1613)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Odpověděv pak Job, řekl:
1І відповів Йов і сказав:
2I ovšem vím, žeť tak jest; nebo jak by mohl člověk spravedliv býti před Bohem silným?
2Правда! я знаю, що так; але як оправдаєсь чоловік перед Богом?
3A chtěl-li by se hádati s ním, nemohl by jemu odpovědíti ani na jedno z tisíce slov.
3А хоч би схотїв стати з ним на прю, то з тисячі й на одно не зʼумів би одказати.
4Moudrého jest srdce a silný v moci. Kdo zatvrdiv se proti němu, pokoje užil?
4Він серцем премудрий і великий силою; хто проти його вставав та й бував зʼупокоєн?
5On přenáší hory, než kdo shlédne, a podvrací je v prchlivosti své.
5Він переносить гори й не пізнають їх; він перевертає їх в гнїву свойму;
6On pohybuje zemí z místa jejího, tak že se třesou sloupové její.
6Він рушає землю з її місця, і стовпи її колихаються;
7On když zapovídá slunci, nevychází, a hvězdy zapečeťuje.
7Скаже сонцеві, — і не зійде, й на звізди печать покладає.
8On roztahuje nebe sám, a šlapá po vlnách mořských.
8Він самий напинає небеса й ходить по валах морських.
9On učinil Arktura, Oriona, Kuřátka a hvězdy skryté na poledne.
9Він і Ведмедя саздав, Орийон і Плеяди, й зорі скриті на полуднї;
10On činí věci veliké, a to nevystižitelné a divné, jimž není počtu.
10Творить великі дива, недовідні, безлїчні.
11Ano jde-li mimo mne, tedy nevidím; ovšem když pomíjí, neznamenám ho.
11Ось, він перейде попри мене, й не побачу його; промайне, й не замічу його.
12Tolikéž jestliže co uchvátí, kdo mu to rozkáže navrátiti? Kdo dí jemu: Co činíš?
12Візьме, та хто заборонить йому? Хто скаже йому: що се ти робиш?
13Nezdržel-li by Bůh hněvu svého, klesli by před ním spolu spuntovaní, jakkoli mocní.
13Коли Бог не одверне гнїву свого, впадуть перед ним володарі горді;
14Jakž bych já tedy jemu odpovídati, a jaká slova svá proti němu vyhledati mohl?
14Як же менї відказувати йому та прибірати слова проти його?
15Kterémuž, bych i spravedliv byl, nebudu odpovídati, ale před soudcím svým pokořiti se budu.
15Хоч би я й прав був, озиватись не буду, а вмоляти му суддю мого.
16Ač bych pak i volal, a on mi se ozval, neuvěřím, aby vyslyšel hlas můj,
16Як би я покликнув, а він відповів менї, то я не поняв би віри, що мій голос вислухав той,
17Poněvadž vichřicí setřel mne, rozmnožil rány mé bez příčiny.
17Що в хуртовинї мене поражає, й без вини мої рани намножує,
18Aniž mi dá oddechnouti, ale sytí mne hořkostmi.
18Та не дає менї спокійно й відотхнути, а без міри годує мене горем.
19Obrátil-li bych se k moci, aj, onť jest nejsilnější; pakli k soudu, kdo mi rok složí?
19Коли питати про силу, то він один могучий; коли же про суд, та хто зведе мене з ним?
20Jestliže se za spravedlivého stavěti budu, ústa má potupí mne; pakli za upřímého, převráceného mne býti ukáží.
20Буду я оправдуватись, то самі мої уста обвинуватять мене; як я безвинний, то він вину в менї знайде.
21Jsem-li upřímý, nebudu věděti toho; nenáviděti budu života svého.
21Так! я не винен; байдуже менї жити; нїзащо менї життє.
22Jediná jest věc, pročež jsem to mluvil, že upřímého jako bezbožného on zahlazuje.
22Все одно; тим то й сказав я, що він (як схоче) губить безвинного й беззаконного.
23Jestliže bičem náhle usmrcuje, zkušování nevinných se posmívá;
23Як того вбиває одразу бичем, то з муки невинних сміється.
24Země dána bývá v ruku bezbožného, tvář soudců jejich zakrývá: jestliže ne on, kdož jiný jest?
24Земля оддана в руки безбожникам; він слїпить очі суддям її. А коли не він, то хто ж инший?
25Dnové pak moji rychlejší byli nežli posel; utekli, aniž viděli dobrých věcí.
25Днї мої хутші од гонця, — мчаться, не бачивши долї;
26Pominuli jako prudké lodí, jako orlice letící na pastvu.
26Мчаться, мов човни легкі, мов орел, що кидаєсь на здобич.
27Dím-li: Zapomenu se na své naříkání, zanechám horlení svého, a posilím se:
27Як я скажу собі: забуду жалощі мої, виясню мій хмурий вид, підбодрю моє серце,
28Lekám se všech bolestí svých, vida, že mne jich nezprostíš.
28То знов муки мої лякають мене, знаю бо, що не признаєш мене безвинним;
29Jestli jsem bezbožný, pročež bych nadarmo pracoval?
29А скоро я винуватий, так чого надармо й силкуватись?
30Ano bych se i umyl vodou sněžnou, a očistil mýdlem ruce své,
30Хоч би я й снїгом обмивсь і найчистїйше очистив руки мої,
31Tedy v jámě pohřížíš mne, tak že se ode mne zprzní i to roucho mé.
31То й тодї ти трутиш мене в багно, та й одежа моя буде мною гидитись.
32Nebo Bůh není člověkem jako já, jemuž bych odpovídati mohl, a abychom vešli spolu v soud.
32Він бо не людина, як я, щоб я міг одповідати йому й йти вкупі з ним на суд!
33Aniž máme prostředníka mezi sebou, kterýž by rozhodl nás oba.
33І проміж нас нїякий посередник не стане, щоб положив руку на нас обох.
34Kdyby odjal ode mne prut svůj, a strach jeho aby mne nekormoutil,
34Нехай же відверне він від мене бича свого, й страх його нехай не лякає мене, —
35Tehdáž bych mluvil, a nebál bych se, poněvadž není toho tak při mně.
35А тодї я говорити му й не збоюсь його, бо я сам собою не такий.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.