Jób 11
Kralice Bible (1613)Translation
Kralice Bible (1613)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1A odpovídaje Zofar Naamatský, řekl:
1І промовив Зофар із Нааму й сказав:
2Zdaliž k mnohým slovům nemá odpovědíno býti? Aneb zdali člověk mnohomluvný práv zůstane?
2Чи вже ж на безлїч слів не треба давати одвіту? Чи вже ж говорун мусить бути праведний?
3Žváním svým lidi zaměstknáváš, a posmíváš se, aniž jest, kdo by tě zahanbil.
3Нїби твоє пусте базїканнє заставить людей мовчати, щоб ти на глум підіймав, а не було кому тебе пристидати?
4Nebo jsi řekl: Èisté jest učení mé, a čist jsem, ó Bože, před očima tvýma.
4Ти говорив: Я суджу право, й чист я в тебе перед очима.
5Ješto, ó kdyby Bůh mluvil, a otevřel rty své proti tobě,
5А коли б так Бог схотїв промовити, й отворив уста свої до тебе,
6Aťby oznámil tajemství moudrosti, že dvakrát většího trestání zasloužil jsi. A věz, že se Bůh zapomněl na tebe pro nepravost tvou.
6Та показав тобі тайни премудростї, й що тобі вдвоє більше належало б терпіти! Тим то знай, що Бог дещо з проступків твоїх подав у непамять.
7Zdaliž ty stižitelnosti Boží dosáhneš, aneb dokonalost Všemohoucího vystihneš?
7Чи то ж ти зможеш умом ізбагнути Бога? Чи зможеш Вседержителя (путь) до конця прослїдити?
8Vyšší jest nebes, což učiníš? Hlubší než peklo, jakž porozumíš?
8Та ж він висший небес, — що ж ти вдїяти зможеш? глибше він всїх безодень, — що можеш зрозуміти?
9Delší jest míra její než země, a širší než moře.
9Міра його довша нїж земля, ширша над моря.
10Bude-li pléniti neb zavírati aneb ssužovati, kdo se na něj bude domlouvati?
10Вхопить кого й закує в окови та поставить на суд, хто відверне його?
11Poněvadž zná lidskou marnost, a vidí nepravost, což by tomu rozuměti neměl?
11Бо він знає людей лицемірних, і бачить проступок, — та й чи ж не зверне на його уваги?
12Tak aby muž nesmyslný nabyl rozumu, ačkoli člověk jest jako hřebec z divokého osla zplozený.
12Та пустоголовий чоловік мудрує, хоч людина родиться так, як осля дике.
13Jestliže ty nastrojíš srdce své, a ruce své k němu vztáhneš;
13Але коли ти очистиш серце твоє й простягнеш ід йому руки твої,
14Byla-li by nepravost v ruce tvé, vzdal ji od sebe, aniž dopouštěj bydliti v staních svých nešlechetnosti:
14І коли нечисть на руцї в тебе, а ти відкинеш її, й не дозволиш, щоб проступок пробував у шатрі твойму,
15Tedy jistě pozdvihneš tváři své z poškvrny, a budeš nepohnutý, aniž se báti budeš.
15Тодї піднімеш (сьміло) незамаргане лице твоє, й стояти меш твердо й не будеш боятись.
16Nebo se na těžkost zapomeneš, na niž jako na vody, kteréž pominuly, zpomínati budeš.
16І тодї забудеш біду, й хиба, як про воду, що протекла, згадувати меш про неї.
17K tomu nad poledne jasný nastaneť čas; zatmíš-li se pak, jitru podobný budeš.
17І яснїйше, анїж південь, попливе життє твоє, й прояснїєш, мов ранок.
18Budeš i mysli doufanlivé, maje naději; stánek roztáhneš, i bezpečně spáti budeš.
18Певність у тебе тодї із надїєю буде; ти захищен, і можеш безпечно почивати.
19A tak v pokoji budeš, aniž tě kdo předěsí, a mnozí tváři tvé kořiti se budou.
19Будеш лежати собі, й не буде нїкого, хто б тебе страшив, і многі стануть запобігати (ласки) у тебе.
20Oči pak bezbožných zkaženy budou, a utíkání jim zhyne; nadto naděje jejich bude jako dchnutí člověka.
20Очі ж ледачих (від плачу) потемнїють, і охорона їх пропаде, й надїя їх зникне.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.