Hiob 11
Lutherbibel 1912Translation
Lutherbibel 1912
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Da antwortete Zophar von Naema und sprach:
1І промовив Зофар із Нааму й сказав:
2Wenn einer lang geredet, muß er nicht auch hören? Muß denn ein Schwätzer immer recht haben?
2Чи вже ж на безлїч слів не треба давати одвіту? Чи вже ж говорун мусить бути праведний?
3Müssen die Leute zu deinem eitlen Geschwätz schweigen, daß du spottest und niemand dich beschäme?
3Нїби твоє пусте базїканнє заставить людей мовчати, щоб ти на глум підіймав, а не було кому тебе пристидати?
4Du sprichst: Meine Rede ist rein, und lauter bin ich vor deinen Augen.
4Ти говорив: Я суджу право, й чист я в тебе перед очима.
5Ach, daß Gott mit dir redete und täte seine Lippen auf
5А коли б так Бог схотїв промовити, й отворив уста свої до тебе,
6und zeigte dir die heimliche Weisheit! Denn er hätte noch wohl mehr an dir zu tun, auf daß du wissest, daß er deiner Sünden nicht aller gedenkt.
6Та показав тобі тайни премудростї, й що тобі вдвоє більше належало б терпіти! Тим то знай, що Бог дещо з проступків твоїх подав у непамять.
7Meinst du, daß du wissest, was Gott weiß, und wollest es so vollkommen treffen wie der Allmächtige?
7Чи то ж ти зможеш умом ізбагнути Бога? Чи зможеш Вседержителя (путь) до конця прослїдити?
8Es ist höher denn der Himmel; was willst du tun? tiefer denn die Hölle; was kannst du wissen?
8Та ж він висший небес, — що ж ти вдїяти зможеш? глибше він всїх безодень, — що можеш зрозуміти?
9länger denn die Erde und breiter denn das Meer.
9Міра його довша нїж земля, ширша над моря.
10So er daherfährt und gefangen legt und Gericht hält, wer will's ihm wehren?
10Вхопить кого й закує в окови та поставить на суд, хто відверне його?
11Denn er kennt die losen Leute, er sieht die Untugend, und sollte es nicht merken?
11Бо він знає людей лицемірних, і бачить проступок, — та й чи ж не зверне на його уваги?
12Ein unnützer Mann bläht sich, und ein geborener Mensch will sein wie ein junges Wild.
12Та пустоголовий чоловік мудрує, хоч людина родиться так, як осля дике.
13Wenn du dein Herz richtetest und deine Hände zu ihm ausbreitetest;
13Але коли ти очистиш серце твоє й простягнеш ід йому руки твої,
14wenn du die Untugend, die in deiner Hand ist, fern von dir tätest, daß in deiner Hütte kein Unrecht bliebe:
14І коли нечисть на руцї в тебе, а ти відкинеш її, й не дозволиш, щоб проступок пробував у шатрі твойму,
15so möchtest du dein Antlitz aufheben ohne Tadel und würdest fest sein und dich nicht fürchten.
15Тодї піднімеш (сьміло) незамаргане лице твоє, й стояти меш твердо й не будеш боятись.
16Dann würdest du der Mühsal vergessen und so wenig gedenken als des Wassers, das vorübergeht;
16І тодї забудеш біду, й хиба, як про воду, що протекла, згадувати меш про неї.
17und die Zeit deines Lebens würde aufgehen wie der Mittag, und das Finstere würde ein lichter Morgen werden;
17І яснїйше, анїж південь, попливе життє твоє, й прояснїєш, мов ранок.
18und dürftest dich dessen trösten, daß Hoffnung da sei; würdest dich umsehen und in Sicherheit schlafen legen;
18Певність у тебе тодї із надїєю буде; ти захищен, і можеш безпечно почивати.
19würdest ruhen, und niemand würde dich aufschrecken; und viele würden vor dir flehen.
19Будеш лежати собі, й не буде нїкого, хто б тебе страшив, і многі стануть запобігати (ласки) у тебе.
20Aber die Augen der Gottlosen werden verschmachten, und sie werden nicht entrinnen können; denn Hoffnung wird ihrer Seele fehlen.
20Очі ж ледачих (від плачу) потемнїють, і охорона їх пропаде, й надїя їх зникне.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.