Hiob 4
Lutherbibel 1912Translation
Lutherbibel 1912
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Da antwortete Eliphas von Theman und sprach:
1І відказав Елифаз із Теману й промовив:
2Du hast's vielleicht nicht gern, so man versucht, mit dir zu reden; aber wer kann sich's enthalten?
2Як ми стребуємо заговорити до тебе, — чи не буде се тобі прикро? Да хто слово може зупинити?
3Siehe, du hast viele unterwiesen und lässige Hände gestärkt;
3Отсе ти не одного навчав, і знемагаючі руки піддержував;
4deine Rede hat die Gefallenen aufgerichtet, und die bebenden Kniee hast du gekräftigt.
4Хто спотикавсь, того підкріпляли слова твої, і хистким колїнам ти додавав сили.
5Nun aber es an dich kommt, wirst du weich; und nun es dich trifft, erschrickst du.
5Тепер же дійшло до тебе, а ти знемочнїв; дотикнуло тебе, та вже й упав духом.
6Ist nicht deine Gottesfurcht dein Trost, deine Hoffnung die Unsträflichkeit deiner Wege?
6Чи ж богобоязність твоя не повинна бути твоєю надїєю, а невинність доріг твоїх — упованнєм твоїм?
7Gedenke doch, wo ist ein Unschuldiger umgekommen? oder wo sind die Gerechten je vertilgt?
7Згадай же сам, хто погибав безвинний, і праведних коли викоренювано?
8Wie ich wohl gesehen habe: die da Mühe pflügen und Unglück säten, ernteten es auch ein;
8Я сам бачив, що хто в безбожностї орав і сїяв лихо, той сам його й пожинав.
9durch den Odem Gottes sind sie umgekommen und vom Geist seines Zorns vertilgt.
9Такі від подуву Божого погибають, а від духа гнїву його зникають.
10Das Brüllen der Löwen und die Stimme der großen Löwen und die Zähne der jungen Löwen sind zerbrochen.
10Рев лева й голос рикаючого вмовкає, і зуби в левчуків кришаться;
11Der Löwe ist umgekommen, daß er nicht mehr raubt, und die Jungen der Löwin sind zerstreut.
11Могутний лев гине без добичі, й щенята левицї розбігаються.
12Und zu mir ist gekommen ein heimlich Wort, und mein Ohr hat ein Wörtlein davon empfangen.
12І надійшло до мене зтиха слово (Боже), й я почув його ледь-неледь ухом.
13Da ich Gesichte betrachtete in der Nacht, wenn der Schlaf auf die Leute fällt,
13Серед розгадування над ночними привидами, коли сон на людей находить,
14da kam mich Furcht und Zittern an, und alle meine Gebeine erschraken.
14Я задрожав і затремтїв у страсї, і всї кістки в мене затрусились;
15Und da der Geist an mir vorüberging standen mir die Haare zu Berge an meinem Leibe.
15І перейшов дух понад мене, й волоссє стало в мене диба.
16Da stand ein Bild vor meinen Augen, und ich kannte seine Gestalt nicht; es war still, und ich hörte eine Stimme:
16І став хтось — не бачив я лиця його, — тільки тїнь перед очима в мене; тихий повів — і я чую голос:
17Wie kann ein Mensch gerecht sein vor Gott? oder ein Mann rein sein vor dem, der ihn gemacht hat?
17Чи ж чоловік праведнїйший від Бога? й людина чистійша за Творця свого?
18Siehe, unter seinen Knechten ist keiner ohne Tadel, und seine Boten zeiht er der Torheit:
18Та ж ось він і слугам своїм не йме віри, і в ангелів своїх знаходить хиби;
19wie viel mehr die in Lehmhäusern wohnen und auf Erde gegründet sind und werden von Würmern gefressen!
19А скільки ж більш у тих, що живуть у глиняних хатинах, що основи їх у поросї, й вони борше, як міль, зникають.
20Es währt vom Morgen bis an den Abend, so werden sie zerschlagen; und ehe sie es gewahr werden, sind sie gar dahin,
20Між ранком і вечером вони розпадаються, й не доглянешь, як без слїду зникнуть.
21und ihre Nachgelassenen vergehen und sterben auch unversehens.
21А чи ж із ними, не пропадають і почестї їх? Вони вмерають, не дійшовши до мудростї.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.