Job 4
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Respondens autem Eliphaz Themanites, dixit:
1І відказав Елифаз із Теману й промовив:
2[Si cœperimus loqui tibi, forsitan moleste accipies; sed conceptum sermonem tenere quis poterit?
2Як ми стребуємо заговорити до тебе, — чи не буде се тобі прикро? Да хто слово може зупинити?
3Ecce docuisti multos, et manus lassas roborasti;
3Отсе ти не одного навчав, і знемагаючі руки піддержував;
4vacillantes confirmaverunt sermones tui, et genua trementia confortasti.
4Хто спотикавсь, того підкріпляли слова твої, і хистким колїнам ти додавав сили.
5Nunc autem venit super te plaga, et defecisti; tetigit te, et conturbatus es.
5Тепер же дійшло до тебе, а ти знемочнїв; дотикнуло тебе, та вже й упав духом.
6Ubi est timor tuus, fortitudo tua, patientia tua, et perfectio viarum tuarum?
6Чи ж богобоязність твоя не повинна бути твоєю надїєю, а невинність доріг твоїх — упованнєм твоїм?
7Recordare, obsecro te, quis umquam innocens periit? aut quando recti deleti sunt?
7Згадай же сам, хто погибав безвинний, і праведних коли викоренювано?
8Quin potius vidi eos qui operantur iniquitatem, et seminant dolores, et metunt eos,
8Я сам бачив, що хто в безбожностї орав і сїяв лихо, той сам його й пожинав.
9flante Deo perisse, et spiritu iræ ejus esse consumptos.
9Такі від подуву Божого погибають, а від духа гнїву його зникають.
10Rugitus leonis, et vox leænæ, et dentes catulorum leonum contriti sunt.
10Рев лева й голос рикаючого вмовкає, і зуби в левчуків кришаться;
11Tigris periit, eo quod non haberet prædam, et catuli leonis dissipati sunt.
11Могутний лев гине без добичі, й щенята левицї розбігаються.
12Porro ad me dictum est verbum absconditum, et quasi furtive suscepit auris mea venas susurri ejus.
12І надійшло до мене зтиха слово (Боже), й я почув його ледь-неледь ухом.
13In horrore visionis nocturnæ, quando solet sopor occupare homines,
13Серед розгадування над ночними привидами, коли сон на людей находить,
14pavor tenuit me, et tremor, et omnia ossa mea perterrita sunt;
14Я задрожав і затремтїв у страсї, і всї кістки в мене затрусились;
15et cum spiritus, me præsente, transiret, inhorruerunt pili carnis meæ.
15І перейшов дух понад мене, й волоссє стало в мене диба.
16Stetit quidam, cujus non agnoscebam vultum, imago coram oculis meis, et vocem quasi auræ lenis audivi.
16І став хтось — не бачив я лиця його, — тільки тїнь перед очима в мене; тихий повів — і я чую голос:
17Numquid homo, Dei comparatione, justificabitur? aut factore suo purior erit vir?
17Чи ж чоловік праведнїйший від Бога? й людина чистійша за Творця свого?
18Ecce qui serviunt ei, non sunt stabiles, et in angelis suis reperit pravitatem;
18Та ж ось він і слугам своїм не йме віри, і в ангелів своїх знаходить хиби;
19quanto magis hi qui habitant domos luteas, qui terrenum habent fundamentum, consumentur velut a tinea?
19А скільки ж більш у тих, що живуть у глиняних хатинах, що основи їх у поросї, й вони борше, як міль, зникають.
20De mane usque ad vesperam succidentur; et quia nullus intelligit, in æternum peribunt.
20Між ранком і вечером вони розпадаються, й не доглянешь, як без слїду зникнуть.
21Qui autem reliqui fuerint, auferentur ex eis; morientur, et non in sapientia.]
21А чи ж із ними, не пропадають і почестї їх? Вони вмерають, не дійшовши до мудростї.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.