Job 21
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Respondens autem Job, dixit:
1І відказав Йов і промовив:
2[Audite, quæso, sermones meos, et agite pœnitentiam.
2Вислухайте ж уважно й мою річ, а се буде моя потїха від вас.
3Sustinete me, et ego loquar: et post mea, si videbitur, verba, ridete.
3Потерпіть менї, а я буду говорити; а тодї вже, як виговорюсь, насьмівайтесь.
4Numquid contra hominem disputatio mea est, ut merito non debeam contristari?
4Чи то ж до чоловіка вимірена бесїда моя? та й як менї не впадати духом?
5Attendite me et obstupescite, et superponite digitum ori vestro.
5Гляньте на мене й вжахнїтесь, та затулїть пальцем уста ваші.
6Et ego, quando recordatus fuero, pertimesco, et concutit carnem meam tremor.
6Я тілько спогадаю, а вже здрогаюсь, і страх обгортає тїло моє.
7Quare ergo impii vivunt, sublevati sunt, confortatique divitiis?
7Чим воно дїєсь, що ледачі живуть, доживають старостї, та й силами здорові?
8Semen eorum permanet coram eis: propinquorum turba et nepotum in conspectu eorum.
8Дїти їх вкупі з ними перед лицем їх, та й внуки їх перед очима в їх.
9Domus eorum securæ sunt et pacatæ, et non est virga Dei super illos.
9Доми їх безпечні від страху, і нема бича Божого над ними.
10Bos eorum concepit, et non abortivit: vacca peperit, et non est privata fœtu suo.
10Бик їх заплоднює й не знемогає, корова їх починає й не скидає.
11Egrediuntur quasi greges parvuli eorum, et infantes eorum exultant lusibus.
11Стадом випускають вони малечу свою, й дїти їх скачуть.
12Tenent tympanum et citharam, et gaudent ad sonitum organi.
12Висьпівують під бубон і цитру, та веселяться, граючи в сопілку;
13Ducunt in bonis dies suos, et in puncto ad inferna descendunt.
13Вони проводять днї свої в щастю, й в хвилцї (без муки) сходять у глибину (земну).
14Qui dixerunt Deo: Recede a nobis, et scientiam viarum tuarum nolumus.
14А між тим вони говорять Богу: йди геть від нас, не хочемо знати доріг (законів) твоїх!
15Quis est Omnipotens, ut serviamus ei? et quid nobis prodest si oraverimus illum?
15Хто такий Вседержитель, щоб нам йому служити? Що з того за користь, до його молитись?
16Verumtamen quia non sunt in manu eorum bona sua, consilium impiorum longe sit a me.
16Бачиш, щастє їх не з їх рук. — Та рада безбожних нехай буде далека від мене!
17Quoties lucerna impiorum extinguetur, et superveniet eis inundatio, et dolores dividet furoris sui?
17Або може часто гасне у беззаконних сьвітич, і находить на них біда; чи часто дає він (Бог) на їх пай муки в гнїву свойму?
18Erunt sicut paleæ ante faciem venti, et sicut favilla quam turbo dispergit.
18Вони ж повинні б бути, наче та солімка перед вітром, наче полова, гонена вихром!
19Deus servabit filiis illius dolorem patris, et cum reddiderit, tunc sciet.
19(Скажеш:) Бог держить дїтям його нещастє його. — (Нї,) Нехай він відплатить йому самому, щоб він те знав.
20Videbunt oculi ejus interfectionem suam, et de furore Omnipotentis bibet.
20Нехай би його таки очі побачили горе своє, й нехай би він самий пив із гнїву Вседержителя.
21Quid enim ad eum pertinet de domo sua post se, et si numerus mensium ejus dimidietur?
21Бо й яка ж йому жура про дом свій після нього, як місяцїв його лїк закінчився?
22Numquid Deus docebit quispiam scientiam, qui excelsos judicat?
22Але чи ж то нам Бога вчити мудростї, коли він судить і тих, що горі (в небі)?
23Iste moritur robustus et sanus, dives et felix:
23Один умірає в повнотї сил своїх, в повному спокої та мирі;
24viscera ejus plena sunt adipe, et medullis ossa illius irrigantur:
24Нутро його повне товщі, а костї в його, неначе напоєні шпігом.
25alius vero moritur in amaritudine animæ absque ullis opibus:
25Другий же вмірає в гіркостї душі, не дознавши добра.
26et tamen simul in pulvere dormient, et vermes operient eos.
26А таки вони вкупі лежати муть в землї, й черви покриють їх.
27Certe novi cogitationes vestras, et sententias contra me iniquas.
27Знаю я, які в вас думки та хитрощі, що проти мене сплїтаєте.
28Dicitis enim: Ubi est domus principis? et ubi tabernacula impiorum?
28Ви скажете: Де дом князя, а де шатро, що в йому жили проступники?
29Interrogate quemlibet de viatoribus, et hæc eadem illum intelligere cognoscetis:
29Хиба ж ви не питали в тих, що в дорозї бували, та й не знаєте їх постерігань?
30quia in diem perditionis servatur malus, et ad diem furoris ducetur.
30Що в день біди лиходїй щаджен буває, а в день гнїву одводиться набік?
31Quis arguet coram eo viam ejus? et quæ fecit, quis reddet illi?
31Хто ж поставить йому перед очі путь його, й хто відплатить йому за те, що він коїв?
32Ipse ad sepulchra ducetur, et in congerie mortuorum vigilabit.
32Кладовище для його — глибокі гроби; за ним ійде товпа людей, а тим, що йдуть, провожаючи його, навперід його, нема й лїку.
33Dulcis fuit glareis Cocyti, et post se omnem hominem trahet, et ante se innumerabiles.
33Як же се хочете ви розважити мене пустим? В вашій розвазї одна тільки лож.
34Quomodo igitur consolamini me frustra, cum responsio vestra repugnare ostensa sit veritati?]
no verse 34 in this text
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.