Job 5
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1[Voca ergo, si est qui tibi respondeat, et ad aliquem sanctorum convertere.
1Клич же, коли є хто, щоб на твій клик озвався. Та й до кого ти з між сьвятих обернешся?
2Vere stultum interficit iracundia, et parvulum occidit invidia.
2О, так, безумного завзяттє вбиває, а нерозважливого погубляє досада.
3Ego vidi stultum firma radice, et maledixi pulchritudini ejus statim.
3Я бачив, як дурний закоренявся, та й зараз віщував проклін домівцї його:
4Longe fient filii ejus a salute, et conterentur in porta, et non erit qui eruat.
4Дїти його далекі від щастя, бити муть їх у воротях (на судї), і не буде їм оборонника.
5Cujus messem famelicus comedet, et ipsum rapiet armatus, et bibent sitientes divitias ejus.
5Збори жнив його неситі поїдять, ба й зміж терня заберуть їх, а зажерливцї поглотять майно його.
6Nihil in terra sine causa fit, et de humo non oritur dolor.
6Так, біда не зпід землї береться, й не на ниві родиться недоля.
7Homo nascitur ad laborem, et avis ad volatum.
7Нї, людина родиться на муку, як іскорки, щоб їм летїти вгору.
8Quam ob rem ego deprecabor Dominum, et ad Deum ponam eloquium meum:
8Я б обернувсь до Бога, передав би справу мою Богові,
9qui facit magna et inscrutabilia, et mirabilia absque numero;
9Що творить дїла великі й недослїдимі, чудні й без лїку,
10qui dat pluviam super faciem terræ, et irrigat aquis universa;
10Дає дощі землї й води на поля;
11qui ponit humiles in sublime, et mœrentes erigit sospitate;
11Принижених у гору підіймає, а засмученим дає дознати щастя.
12qui dissipat cogitationes malignorum, ne possint implere manus eorum quod cœperant;
12Він розбиває задуми підступних, і руки їх не доводять до кінця те, що почали.
13qui apprehendit sapientes in astutia eorum, et consilium pravorum dissipat.
13Премудрих ловить він їх лукавством, і рада хитрих не вдається:
14Per diem incurrent tenebras, et quasi in nocte, sic palpabunt in meridie.
14У день вони мов в темряві блукають, а в полуднї полапки, мов ніччю, шукають.
15Porro salvum faciet egenum a gladio oris eorum, et de manu violenti pauperem.
15Він рятує бідного од меча уст їх і від руки потужного;
16Et erit egeno spes; iniquitas autem contrahet os suum.
16І так є нещасливому надїя, а неправда затулює уста свої.
17Beatus homo qui corripitur a Deo: increpationem ergo Domini ne reprobes:
17Блаженний той, кого Господь карає, тим не цурайсь Господнього навчання!
18quia ipse vulnerat, et medetur; percutit, et manus ejus sanabunt.
18Поранить він, та сам перевяже рану; ударить він, та його ж руки й гоять.
19In sex tribulationibus liberabit te, et in septima non tangent te malum.
19В шестьох бідах тебе він порятує, та й в сьомій не доторкнесь тебе лихо.
20In fame eruet te de morte, et in bello de manu gladii.
20У голодї спасе тебе од смертї, а на війнї — од мечового вдару.
21A flagello linguæ absconderis, et non timebis calamitatem cum venerit.
21Сховаєшся від бича (лихого) язика, й не злякаєшся спустошення, коли воно прийде.
22In vastitate et fame ridebis, et bestias terræ non formidabis.
22Із спустошення й голоду будеш сьміятись, і зьвірів земних не будеш лякатись.
23Sed cum lapidibus regionum pactum tuum, et bestiæ terræ pacificæ erunt tibi.
23Бо в змові з каміннєм у полі будеш, і з польовим зьвіррєм (наче) в договорі.
24Et scies quod pacem habeat tabernaculum tuum; et visitans speciem tuam, non peccabis.
24І взнаєш, що намет твій безпечен, а оглядаючи домівку твою, ти не согрішиш.
25Scies quoque quoniam multiplex erit semen tuum, et progenies tua quasi herba terræ.
25І побачиш, що потомство твоє многолїчне, й пагонцїв твоїх, як трави на землї.
26Ingredieris in abundantia sepulchrum, sicut infertur acervus tritici in tempore suo.
26Увійдеш у гріб, достиглий (віком), як укладаються снопи пшеничні у свій час.
27Ecce hoc, ut investigavimus, ita est: quod auditum, mente pertracta.]
27От чого ми дознались; та й так воно й є; вислухай се й затямуй собі!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.