Job 24
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1[Ab Omnipotente non sunt abscondita tempora: qui autem noverunt eum, ignorant dies illius.
1Чому перед Вседержителем не закриті часи (відплати), а хто шанує його, чом не знає про ті днї його?
2Alii terminos transtulerunt; diripuerunt greges, et paverunt eos.
2Межі пересувають, займають отари та й гонять пасти, мовляв би, свої;
3Asinum pupillorum abegerunt, et abstulerunt pro pignore bovem viduæ.
3Граблять осла в сиротини, у вдовицї беруть в заклад корову єдину;
4Subverterunt pauperum viam, et oppresserunt pariter mansuetos terræ.
4Вбогих спихають з путя, пригноблені всї мусять ховатись.
5Alii quasi onagri in deserto egrediuntur ad opus suum: vigilantes ad prædam, præparant panem liberis.
5Се, — як осли дикі в степу, виходять вони на свою роботу, вставши рано, на здобуваннє (харчі); степ їх годує й дїтей їх;
6Agrum non suum demetunt, et vineam ejus, quem vi oppresserint, vindemiant.
6Жнуть вони на полі чужому й збирають виноград у придавлених;
7Nudos dimittunt homines, indumenta tollentes, quibus non est operimentum in frigore:
7Нагі ночують люде, не маючи чим одягтися, нї вкритись на студенї;
8quos imbres montium rigant, et non habentes velamen, amplexantur lapides.
8Мокнуть на дощах з гори, туляться попід скелями.
9Vim fecerunt deprædantes pupillos, et vulgum pauperem spoliaverunt.
9Рвуть вони од грудей сироту, вбогих закладами граблять.
10Nudis et incedentibus absque vestitu, et esurientibus tulerunt spicas.
10Вони змушують їх блукати нагими, без одежі, й голодних — годуватись (збіраним) колоссєм;
11Inter acervos eorum meridiati sunt, qui calcatis torcularibus sitiunt.
11Між мурами бють (нещасні) олїй про них, топчуть (грозди) в точилї, та й смагу терплять.
12De civitatibus fecerunt viros gemere, et anima vulneratorum clamavit: et Deus inultum abire non patitur.
12У містї стогнуть люде, душа гублена квилить, а Бог сього не боронить.
13Ipsi fuerunt rebelles lumini: nescierunt vias ejus, nec reversi sunt per semitas ejus.
13Є між ними й вороги сьвітла, що не знають шляхів його, й не ходять стежками його.
14Mane primo consurgit homicida; interficit egenum et pauperem: per noctem vero erit quasi fur.
14Досьвіта встає убийник, вбиває бідного й нужденного, а ніччю стає злодїєм.
15Oculus adulteri observat caliginem, dicens: Non me videbit oculus: et operiet vultum suum.
15Темряви й те око жде, що до перелюбок ласе; говорить: нїхто не побачить мене, — та й вид собі закриває.
16Perfodit in tenebris domos, sicut in die condixerant sibi, et ignoraverunt lucem.
16В пітьмі підкопуються в доми, що по днинї собі їх запримітили; сьвітла вони не хотять знати.
17Si subito apparuerit aurora, arbitrantur umbram mortis: et sic in tenebris quasi in luce ambulant.
17Бо густа тьма — се їх ранок, із мороком дружні вони, люба їм пітьма да страхи.
18Levis est super faciem aquæ: maledicta sit pars ejus in terra, nec ambulet per viam vinearum.
18Такий є легкий собі — хоч би й поверх води. О, проклята доля його на землї! Нехай і не бачить дороги садів виноградних!
19Ad nimium calorem transeat ab aquis nivium, et usque ad inferos peccatum illius.
19Посуха й спеки пожирають, хоч би й снїжну воду; оттак безодня — грішників.
20Obliviscatur ejus misericordia; dulcedo illius vermes: non sit in recordatione, sed conteratur quasi lignum infructuosum.
20Нехай відцурається такого матерня рідна утроба; нехай лакомляться на нього черви; нехай загине про його память; мов та деревина, нехай зломиться беззаконник!
21Pavit enim sterilem quæ non parit, et viduæ bene non fecit.
21Він гнобить бездїтну, що не роджала дитини, й вдовицї не чинить добра.
22Detraxit fortes in fortitudine sua, et cum steterit, non credet vitæ suæ.
22Він і дужих перемогає силою своєю; він устає, і нїхто не певний життя свого.
23Dedit ei Deus locum pœnitentiæ, et ille abutitur eo in superbiam: oculi autem ejus sunt in viis illius.
23А Бог подає йому безпеку, — він же ж на те й вповає — та очі його (Бога) видять таких поступки.
24Elevati sunt ad modicum, et non subsistent: et humiliabuntur sicut omnia, et auferentur, et sicut summitates spicarum conterentur.
24Піднялись вони високо, — та ось і нема їх; падають і вмірають, як кожний на сьвітї, й неначе колоссє, стинаються.
25Quod si non est ita, quis me potest arguere esse mentitum, et ponere ante Deum verba mea?]
25А коли се не так, то хто мою льжу докаже, й в нїщо оберне мову мою?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.