Job 16
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Respondens autem Job, dixit:
1І відповів Йов і сказав:
2[Audivi frequenter talia: consolatores onerosi omnes vos estis.
2Чув я доволї такого; гіркі з вас усїх потїшителї!
3Numquid habebunt finem verba ventosa? aut aliquid tibi molestum est, si loquaris?
3Чи ти скінчиш вітряну твою мову? і що спонукало тебе таке говорити?
4Poteram et ego similia vestri loqui, atque utinam esset anima vestra pro anima mea:
4Вмів би й я так, як ви, говорити, як би душа ваша була на місцї душі моєї; й я узброївся б на вас словами й кивав би над вами головою моєю;
5consolarer et ego vos sermonibus, et moverem caput meum super vos;
5Додавав би вам відваги язиком моїм, і рушаннєм губ потїшав би вас.
6roborarem vos ore meo, et moverem labia mea, quasi parcens vobis.
6Та чи я говорю, — не втихає мій смуток; чи перестаю, — він не покидає мене.
7Sed quid agam? Si locutus fuero, non quiescet dolor meus, et si tacuero, non recedet a me.
7Бо він отсе вичерпав мене. Ти (Боже) спустошив всю семю мою.
8Nunc autem oppressit me dolor meus, et in nihilum redacti sunt omnes artus mei.
8Ти покрив мене морщинами в сьвідоцтво проти мене; знеможілість моя встає проти мене, винуватить мене прилюдно.
9Rugæ meæ testimonium dicunt contra me, et suscitatur falsiloquus adversus faciem meam, contradicens mihi.
9Гнїв його розриває мене й лютує проти мене, скрегоче на мене зубами своїми; ворогом зиркає на мене очима своїми.
10Collegit furorem suum in me, et comminans mihi, infremuit contra me dentibus suis: hostis meus terribilibus oculis me intuitus est.
10Роззявили на мене пащі свої; ругаючись, бють мене по щоках; всї змовились на мене.
11Aperuerunt super me ora sua, et exprobrantes percusserunt maxillam meam: satiati sunt pœnis meis.
11Бог віддав мене беззаконникові, й в руки безбожникам кинув мене.
12Conclusit me Deus apud iniquum, et manibus impiorum me tradidit.
12Жив я спокоєн собі, а він потряс мене; взяв мене за шию та побив мене й поставив за цїль собі.
13Ego ille quondam opulentus, repente contritus sum: tenuit cervicem meam, confregit me, et posuit me sibi quasi in signum.
13Стріли його оточили кругом мене; він сїче нутро моє без пощади, й пролив на землю жовч мою;
14Circumdedit me lanceis suis; convulneravit lumbos meos: non pepercit, et effudit in terra viscera mea.
14Пробиває в менї пролом за проломом, пре на мене, як велитень-воїн.
15Concidit me vulnere super vulnus: irruit in me quasi gigas.
15Веретище сшив я на тїло моє, й в порох занурив голову мою.
16Saccum consui super cutem meam, et operui cinere carnem meam.
16Вид мій почервонїв від плачу, а на віях моїх тїнь смертна, —
17Facies mea intumuit a fletu, et palpebræ meæ caligaverunt.
17Хоч нема кривди на руках моїх, та й молитва моя чиста.
18Hæc passus sum absque iniquitate manus meæ, cum haberem mundas ad Deum preces.
18Земле, не закривай крови моєї, й нехай не буде (в тобі) місця жалісному кликові мойму!
19Terra, ne operias sanguinem meum, neque inveniat in te locum latendi clamor meus:
19Та оце сьвідок мій на небесах, і на висотах заступник мій.
20ecce enim in cælo testis meus, et conscius meus in excelsis.
20Многомовні други мої! До Бога проливає сльози око моє.
21Verbosi amici mei: ad Deum stillat oculus meus:
21О, коби то міг чоловік правуватись з Богом, як син людський з ближним своїм!
22atque utinam sic judicaretur vir cum Deo, quomodo judicatur filius hominis cum collega suo.
22Та вже доходить мій вік до кінця, й я відходжу в дорогу, якою не вертають.
23Ecce enim breves anni transeunt, et semitam per quam non revertar ambulo.]
no verse 23 in this text
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.