Job 16
JPS Tanakh (Jewish Publication Society, 1917)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Then Job answered and said:
1І відповів Йов і сказав:
2I have heard many such things; sorry comforters are ye all.
2Чув я доволї такого; гіркі з вас усїх потїшителї!
3Shall windy words have an end? Or what provoketh thee that thou answerest?
3Чи ти скінчиш вітряну твою мову? і що спонукало тебе таке говорити?
4I also could speak as ye do; if your soul were in my soul's stead, I could join words together against you, and shake my head at you.
4Вмів би й я так, як ви, говорити, як би душа ваша була на місцї душі моєї; й я узброївся б на вас словами й кивав би над вами головою моєю;
5I would strengthen you with my mouth, and the moving of my lips would assuage your grief.
5Додавав би вам відваги язиком моїм, і рушаннєм губ потїшав би вас.
6Though I speak, my pain is not assuaged; and though I forbear, what am I eased?
6Та чи я говорю, — не втихає мій смуток; чи перестаю, — він не покидає мене.
7But now He hath made me weary; Thou hast made desolate all my company.
7Бо він отсе вичерпав мене. Ти (Боже) спустошив всю семю мою.
8And Thou hast shrivelled me up, which is a witness against me; and my leanness riseth up against me, it testifieth to my face.
8Ти покрив мене морщинами в сьвідоцтво проти мене; знеможілість моя встає проти мене, винуватить мене прилюдно.
9He hath torn me in His wrath, and hated me; He hath gnashed upon me with His teeth; mine adversary sharpeneth his eyes upon me.
9Гнїв його розриває мене й лютує проти мене, скрегоче на мене зубами своїми; ворогом зиркає на мене очима своїми.
10They have gaped upon me with their mouth; they have smitten me upon the cheek scornfully; they gather themselves together against me.
10Роззявили на мене пащі свої; ругаючись, бють мене по щоках; всї змовились на мене.
11God delivereth me to the ungodly, and casteth me into the hands of the wicked.
11Бог віддав мене беззаконникові, й в руки безбожникам кинув мене.
12I was at ease, and He broke me asunder; yea, He hath taken me by the neck, and dashed me to pieces; He hath also set me up for His mark.
12Жив я спокоєн собі, а він потряс мене; взяв мене за шию та побив мене й поставив за цїль собі.
13His archers compass me round about, He cleaveth my reins asunder, and doth not spare; He poureth out my gall upon the ground.
13Стріли його оточили кругом мене; він сїче нутро моє без пощади, й пролив на землю жовч мою;
14He breaketh me with breach upon breach; He runneth upon me like a giant.
14Пробиває в менї пролом за проломом, пре на мене, як велитень-воїн.
15I have sewed sackcloth upon my skin, and have laid my horn in the dust.
15Веретище сшив я на тїло моє, й в порох занурив голову мою.
16My face is reddened with weeping, and on my eyelids is the shadow of death;
16Вид мій почервонїв від плачу, а на віях моїх тїнь смертна, —
17Although there is no violence in my hands, and my prayer is pure.
17Хоч нема кривди на руках моїх, та й молитва моя чиста.
18O earth, cover not thou my blood, and let my cry have no resting-place.
18Земле, не закривай крови моєї, й нехай не буде (в тобі) місця жалісному кликові мойму!
19Even now, behold, my Witness is in heaven, and He that testifieth of me is on high.
19Та оце сьвідок мій на небесах, і на висотах заступник мій.
20Mine inward thoughts are my intercessors, mine eye poureth out tears unto God;
20Многомовні други мої! До Бога проливає сльози око моє.
21That He would set aright a man contending with God, as a son of man setteth aright his neighbour!
21О, коби то міг чоловік правуватись з Богом, як син людський з ближним своїм!
22For the years that are few are coming on, and I shall go the way whence I shall not return.
22Та вже доходить мій вік до кінця, й я відходжу в дорогу, якою не вертають.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.