Job 23
JPS Tanakh (Jewish Publication Society, 1917)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Then Job answered and said:
1І озвавсь Йов і рече:
2Even to-day is my complaint bitter; my hand is become heavy because of my groaning.
2Ще й сим разом бесїда моя гірка; бо ж і страдання мої більші, нїж стогнання мої.
3Oh that I knew where I might find Him, that I might come even to His seat!
3О, коли б я знав, де знайти його (Бога), й зміг доступити до престолу його!
4I would order my cause before Him, and fill my mouth with arguments.
4Я виясив би перед ним справу мою, й уста мої сповнились би оправдуваннєм;
5I would know the words which He would answer me, and understand what He would say unto me.
5Я б тодї знав, якими словами він менї відповів би, й зрозумів би, що би він менї сказав.
6Would He contend with me in His great power? Nay; but He would give heed unto me.
6Та чи ж став би то він у повній своїй силї зо мною спорити? О, нї! нехай би тільки звернув увагу на мене.
7There the upright might reason with Him; so should I be delivered for ever from my Judge.
7Тодї я, як праведник, міг би розправлятись із ним — і я на все одержав б виправданнє від суддї мого.
8Behold, I go forward, but He is not there, and backward, but I cannot perceive Him;
8А то я йду вперед — і нема його, повертаю назад і не зустріну його.
9On the left hand, when He doth work, but I cannot behold Him, He turneth Himself to the right hand, but I cannot see Him.
9Чи робить він що по лївій сторонї, я не бачу; чи скритий десь по правій, я не догляну.
10For He knoweth the way that I take; when He hath tried me, I shall come forth as gold.
10Він же путь мій знає; нехай же ж випробує мене, — я вийду, як золото, чистий.
11My foot hath held fast to His steps, His way have I kept, and turned not aside.
11Бо моя нога стоїть твердо на стежцї його; путї його я пильнував і не відхилявся.
12I have not gone back from the commandment of His lips; I have treasured up the words of His mouth more than my necessary food.
12Од заповідї уст його не відступав я; слова уст його хранив я пильнїйш, як мої постанови.
13But He is at one with Himself, and who can turn Him? And what His soul desireth, even that He doeth.
13Та він і непорушний; й хто зміг би відвести його? він чинить, що захоче душа його.
14For He will perform that which is appointed for me; and many such things are with Him.
14Так, він доведе до кінця, що призначив про мене, а такого в його дуже багато.
15Therefore am I affrighted at His presence; when I consider, I am afraid of Him.
15Тим то я й дрожу перед ним; думаю — й серце холоне.
16Yea, God hath made my heart faint, and the Almighty hath affrighted me;
16Бог зломив мого духа, страхом натхнув Вседержитель.
17Because I was not cut off before the darkness, neither did He cover the thick darkness from my face.
17О, чому ж не затратив він мене, закіль ще ся темрява налягла, й не спрятав морок перед видом моїм!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.