Job 31
JPS Tanakh (Jewish Publication Society, 1917)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1I made a covenant with mine eyes; how then should I look upon a maid?
1З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дївицю.
2For what would be the portion of God from above, and the heritage of the Almighty from on high?
2Бо й яка ж доля була б менї від Бога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба?
3Is it not calamity to the unrighteous, and disaster to the workers of iniquity?
3Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві?
4Doth not He see my ways, and count all my steps?
4Та й чи ж не бачив він доріг моїх, — не лїчив всї ступнї мої?
5If I have walked with vanity, and my foot hath hasted to deceit —
5Як я ходив у марнотї й неправдї, а нога моя квапила до омани, —
6Let me be weighed in a just balance, that God may know mine integrity —
6То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність.
7If my step hath turned out of the way, and my heart walked after mine eyes, and if any spot hath cleaved to my hands;
7Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх,
8Then let me sow, and let another eat; yea, let the produce of my field be rooted out.
8Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм.
9If my heart have been enticed unto a woman, and I have lain in wait at my neighbour's door;
9Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого,
10Then let my wife grind unto another, and let others bow down upon her.
10Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею.
11For that were a heinous crime; yea, it were an iniquity to be punished by the judges.
11Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає;
12For it is a fire that consumeth unto destruction, and would root out all mine increase.
12Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду.
13If I did despise the cause of my man-servant, or of my maid-servant, when they contended with me —
13Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною,
14What then shall I do when God riseth up? And when He remembereth, what shall I answer Him?
14То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому?
15Did not He that made me in the womb make him? And did not One fashion us in the womb?
15Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї?
16If I have withheld aught that the poor desired, or have caused the eyes of the widow to fail;
16Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)?
17Or have eaten my morsel myself alone, and the fatherless hath not eaten thereof —
17Чи сам же я зʼїдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина?
18Nay, from my youth he grew up with me as with a father, and I have been her guide from my mother's womb.
18Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою.
19If I have seen any wanderer in want of clothing, or that the needy had no covering;
19Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, —
20If his loins have not blessed me, and if he were not warmed with the fleece of my sheep;
20Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї?
21If I have lifted up my hand against the fatherless, because I saw my help in the gate;
21Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї),
22Then let my shoulder fall from the shoulder-blade, and mine arm be broken from the bone.
22То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя,
23For calamity from God was a terror to me, and by reason of His majesty I could do nothing.
23Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся.
24If I have made gold my hope, and have said to the fine gold: 'Thou art my confidence';
24Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя?
25If I rejoiced because my wealth was great, and because my hand had gotten much;
25Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато?
26If I beheld the sun when it shined, or the moon walking in brightness;
26Дивлячись на сонце, як воно сяє, як той місяць велично пливе,
27And my heart hath been secretly enticed, and my mouth hath kissed my hand;
27Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою?
28This also were an iniquity to be punished by the judges; for I should have lied to God that is above.
28Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього.
29If I rejoiced at the destruction of him that hated me, or exulted when evil found him —
29Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє?
30Yea, I suffered not my mouth to sin by asking his life with a curse.
30Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його.
31If the men of my tent said not: 'Who can find one that hath not been satisfied with his meat?'
31Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його?
32The stranger did not lodge in the street; my doors I opened to the roadside.
32Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив.
33If after the manner of men I covered my transgressions, by hiding mine iniquity in my bosom —
33Коли б я робом людським таїв проступки мої, й скривав у грудях хиби мої,
34Because I feared the great multitude, and the most contemptible among families terrified me, so that I kept silence, and went not out of the door.
34То менї страшно було б перед громадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив за двері.
35Oh that I had one to hear me! — Lo, here is my signature, let the Almighty answer me — and that I had the indictment which mine adversary hath written!
35О, коли б то хтось переслухав мене! Се моє бажаннє, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав!
36Surely I would carry it upon my shoulder; I would bind it unto me as a crown.
36Я носив би той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець;
37I would declare unto him the number of my steps; as a prince would I go near unto him.
37Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його, мов до князя.
38If my land cry out against me, and the furrows thereof weep together;
38Коли поле моє проти мене кричало, і загони його на мене нарікали;
39If I have eaten the fruits thereof without money, or have caused the tillers thereof to be disappointed —
39Коли їв я вроджай його та й не віддячив за його, й томив життє робітників,
40Let thistles grow instead of wheat, and noisome weeds instead of barley. The words of Job are ended.
40То нехай замість пшеницї росте в мене осетий, а замість ячменю — кукіль! І скінчились слова Йовові.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.