Job 30
JPS Tanakh (Jewish Publication Society, 1917)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1But now they that are younger than I have me in derision, whose fathers I disdained to set with the dogs of my flock.
1Нинї ж глузують із мене менші від мене лїтами, такі, що їх батьків я б не прийняв і між пастуші собаки.
2Yea, the strength of their hands, whereto should it profit me? men in whom ripe age is perished.
2Бо й сила в руках їх — до чого вона менї була? вони вже пережили пору свою.
3They are gaunt with want and famine; they gnaw the dry ground, in the gloom of wasteness and desolation.
3Нуждою й голодом висушені, йдуть вони в степ безводний, мрачний та опустїлий;
4They pluck salt-wort with wormwood; and the roots of the broom are their food.
4Щиплють лободу попід корчами, — ягоди ялівцю — се хлїб їх.
5They are driven forth from the midst of men; they cry after them as after a thief.
5Із громади проганяють їх, мов на злодїїв, гукають на них,
6In the clefts of the valleys must they dwell, in holes of the earth and of the rocks.
6Щоб у байраках жили, по печерах та по скелях.
7Among the bushes they bray; under the nettles they are gathered together.
7Там вони ревуть проміж кущами, куляться під тернєм.
8They are children of churls, yea, children of ignoble men; they were scourged out of the land.
8Люде викинені, люде безіменні, викиди землї!
9And now I am become their song, yea, I am a byword unto them.
9У них то став я піснею тепер, кормом їх розмов.
10They abhor me, they flee far from me, and spare not to spit in my face.
10Мною гидують вони, тїкають далеко від мене, й не стидаються спльовувати передо мною.
11For He hath loosed my cord, and afflicted me, and they have cast off the bridle before me.
11Тим, що він (Бог) розвязав поводи мої й побив мене, то й вони скинули з себе узди передо мною,
12Upon my right hand rise the brood; they entangle my feet, and they cast up against me their ways of destruction.
12З правого боку встає покидь ся, й валить із ніг мене, прямує пагубну дорогу свою проти мене.
13They break up my path, they further my calamity, even men that have no helper.
13Зрили стежку мою, все зʼуміли зробити на мою погибель, а нема, хто б подав підмогу.
14As through a wide breach they come; in the midst of the ruin they roll themselves upon me.
14Вони прийшли на мене, наче б крізь широкий перелом у мурі, з шумом ринулись на мене.
15Terrors are turned upon me, they chase mine honour as the wind; and my welfare is passed away as a cloud.
15Страх ударив на мене; вітром розвіялась велич моя, а щастє моє унеслось, як хмара.
16And now my soul is poured out within me; days of affliction have taken hold upon me.
16А нинї ниє душа моя в менї; днї смутку обгорнули мене.
17In the night my bones are pierced, and fall from me, and my sinews take no rest.
17Ніччю вертить мене в костях моїх, і жили мої не мають спокою.
18By the great force of my disease is my garment disfigured; it bindeth me about as the collar of my coat.
18Трудно, о трудно менї зняти одежу з себе, краї обгортки моєї давлять мене.
19He hath cast me into the mire, and I am become like dust and ashes.
19Кинув мене він у грязь, я взявся попелом і пилом.
20I cry unto Thee, and Thou dost not answer me; I stand up, and Thou lookest at me.
20Кричма до тебе кричу, а ти не чуєш, — стою, а ти дивишся (мовчки) на мене.
21Thou art turned to be cruel to me; with the might of Thy hand Thou hatest me.
21Немилосердним зробивсь ти менї, сильною рукою ворогуєш проти мене.
22Thou liftest me up to the wind, Thou causest me to ride upon it; and Thou dissolvest my substance.
22Ти зняв мене, пустив летїти з вітром і розбиваєш мене.
23For I know that Thou wilt bring me to death, and to the house appointed for all living.
23О, я знаю, що ти примчиш мене ʼд смертї, до дому, де збіраються всї живучі.
24Surely none shall put forth his hand to a ruinous heap, neither because of these things shall help come in one's calamity,
24Та він же не простягне руки своєї на дім костей; бо чи ж будуть вони кричати, як би їх стирав?
25If I have not wept for him that was in trouble, and if my soul grieved not for the needy.
25А хиба ж я не плакав над тим, хто горював; чи ж не смутилось серце моє над бідними?
26Yet, when I looked for good, there came evil; and when I waited for light, there came darkness.
26А тим часом, коли дожидав добра, прийшло на мене лихо; коли сподївався сьвітла, тьма мене окрила.
27Mine inwards boil, and rest not; days of affliction are come upon me.
27Нутро моє кипить і не перестає; днї печальні прийшли на мене.
28I go mourning without the sun; I stand up in the assembly, and cry for help.
28Я почорнїлий ходжу, та не від сонця; серед громади стаю і кричу.
29I am become a brother to jackals, and a companion to ostriches.
29Я братом шакалам зробивсь, струсям товаришем стався.
30My skin is black, and falleth from me, and my bones are burned with heat.
30Кожа вчорнїла моя, костї обгоріли від жару.
31Therefore is my harp turned to mourning, and my pipe into the voice of them that weep.
31І цитра моя голосить, і сопілка ридає.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.