Job 37
JPS Tanakh (Jewish Publication Society, 1917)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1At this also my heart trembleth, and is moved out of its place.
1А від сього тремтить серце в менї й зрушилось із місця свого.
2Hear attentively the noise of His voice, and the sound that goeth out of His mouth.
2Слухайте, слухайте грому; се голос, що виходить із уст його.
3He sendeth it forth under the whole heaven, and His lightning unto the ends of the earth.
3По під усїм небом реве він, блиск його — на всю землю.
4After it a voice roareth; He thundereth with the voice of His majesty; and He stayeth them not when His voice is heard.
4Ззаду його гуде голос; грімить він голосом величі своєї й не зʼупиняє його, коли голос його почуто.
5God thundereth marvellously with His voice; great things doeth He, which we cannot comprehend.
5Гласом своїм грімить Бог предивно, творить дїла великі, нам недослїдимі.
6For He saith to the snow: 'Fall thou on the earth'; likewise to the shower of rain, and to the showers of His mighty rain.
6Він каже снїгові: Окрий землю! Ливень і дощ в його волї.
7He sealeth up the hand of every man, that all men whom He hath made may know it.
7Людям печатає руки, щоб усї взнали дїло його.
8Then the beasts go into coverts, and remain in their dens.
8Зьвір утїкає в свій сховок і держиться в своїх леговищах.
9Out of the Chamber cometh the storm; and cold out of the north.
9Буря приходить з полудня, з півночі ж — студень.
10By the breath of God ice is given, and the breadth of the waters is straitened.
10Від подиху Божого стає лід, і поверхність води стинається.
11Yea, He ladeth the thick cloud with moister, He spreadeth abroad the cloud of His lightning;
11Вогкостю наповняє він хмяри, а облаки сиплють сьвітло його,
12And they are turned round about by His guidance, that they may do whatsoever He commandeth them upon the face of the habitable world:
12І пускаються вони в напрямі намірів його, щоб виконати те, що він приказує їм, на поверхнї заселеної землї,
13Whether it be for correction, or for His earth, or for mercy, that He cause it to come.
13Він велить їм ійти або на скараннє, або на благословеннє, або на помилуваннє.
14Hearken unto this, O Job; stand still, and consider the wondrous works of God.
14Слухай же сього, Иове; стій і роздумуй чудні дїла Божі.
15Dost thou know how God enjoineth them, and causeth the lightning of His cloud to shine?
15Знаєш же, як він послугуєсь ними, та як із хмари сьвітло викликає?
16Dost thou know the balancings of the clouds, the wondrous works of Him who is perfect in knowledge?
16Розумієш же рівновагу хмар, се чудне дїло (Бога) найзвершеннїйшого в знаннї?
17Thou whose garments are warm, when the earth is still by reason of the south wind;
17Як нагрівається одїж твоя, коли він спокійно дихне від полудня?
18Canst thou with Him spread out the sky, which is strong as a molten mirror?
18Або може то ти напинав з ним небеса, тверді, як дзеркало лите?
19Teach us what we shall say unto Him; for we cannot order our speech by reason of darkness.
19Навчи нас, що сказати йому? Ми бо в тій темряві нїчого поняти не можем.
20Shall it be told Him that I would speak? Or should a man wish that he were swallowed up?
20Чи буде йому звіщено, що я говорю? Хиба ж сказав хто, що сказане доходить до його?
21And now men see not the light which is bright in the skies; but the wind passeth, and cleanseth them.
21Тепер не видко ясного сьвітла зпоза хмар, але повіє вітер, і проясниться.
22Out of the north cometh golden splendour, about God is terrible majesty.
22Сьвітла погода приходить із півночі, а кругом Бога страшна величність.
23The Almighty, whom we cannot find out, is excellent in power, yet to judgment and plenteous justice He doeth no violence.
23Вседержитель! Ми розумом дослїдити не можем його. Він великий силою, судом і повнотою правосуду. Він же нїкого й не пригнїтає.
24Men do therefore fear Him; He regardeth not any that are wise of heart.
24То нехай впокоряються перед ним люде, й нехай дрожать перед ним усї, що в серцї мають себе за мудрих!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.