Job 37
Louis Segond 1910Translation
Louis Segond 1910
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Mon cœur est tout tremblant, Il bondit hors de sa place.
1А від сього тремтить серце в менї й зрушилось із місця свого.
2Écoutez, écoutez le frémissement de sa voix, Le grondement qui sort de sa bouche!
2Слухайте, слухайте грому; се голос, що виходить із уст його.
3Il le fait rouler dans toute l’étendue des cieux, Et son éclair brille jusqu’aux extrémités de la terre.
3По під усїм небом реве він, блиск його — на всю землю.
4Puis éclate un rugissement: il tonne de sa voix majestueuse; Il ne retient plus l’éclair, dès que sa voix retentit.
4Ззаду його гуде голос; грімить він голосом величі своєї й не зʼупиняє його, коли голос його почуто.
5Dieu tonne avec sa voix d’une manière merveilleuse; Il fait de grandes choses que nous ne comprenons pas.
5Гласом своїм грімить Бог предивно, творить дїла великі, нам недослїдимі.
6Il dit à la neige: Tombe sur la terre! Il le dit à la pluie, même aux plus fortes pluies.
6Він каже снїгові: Окрий землю! Ливень і дощ в його волї.
7Il met un sceau sur la main de tous les hommes, Afin que tous se reconnaissent comme ses créatures.
7Людям печатає руки, щоб усї взнали дїло його.
8L’animal sauvage se retire dans une caverne, Et se couche dans sa tanière.
8Зьвір утїкає в свій сховок і держиться в своїх леговищах.
9L’ouragan vient du midi, Et le froid, des vents du nord.
9Буря приходить з полудня, з півночі ж — студень.
10Par son souffle Dieu produit la glace, Il réduit l’espace où se répandaient les eaux.
10Від подиху Божого стає лід, і поверхність води стинається.
11Il charge de vapeurs les nuages, Il les disperse étincelants;
11Вогкостю наповняє він хмяри, а облаки сиплють сьвітло його,
12Leurs évolutions varient selon ses desseins, Pour l’accomplissement de tout ce qu’il leur ordonne, Sur la face de la terre habitée;
12І пускаються вони в напрямі намірів його, щоб виконати те, що він приказує їм, на поверхнї заселеної землї,
13C’est comme une verge dont il frappe sa terre, Ou comme un signe de son amour, qu’il les fait apparaître.
13Він велить їм ійти або на скараннє, або на благословеннє, або на помилуваннє.
14Job, sois attentif à ces choses! Considère encore les merveilles de Dieu!
14Слухай же сього, Иове; стій і роздумуй чудні дїла Божі.
15Sais-tu comment Dieu les dirige, Et fait briller son nuage étincelant?
15Знаєш же, як він послугуєсь ними, та як із хмари сьвітло викликає?
16Comprends-tu le balancement des nuées, Les merveilles de celui dont la science est parfaite?
16Розумієш же рівновагу хмар, се чудне дїло (Бога) найзвершеннїйшого в знаннї?
17Sais-tu pourquoi tes vêtements sont chauds Quand la terre se repose par le vent du midi?
17Як нагрівається одїж твоя, коли він спокійно дихне від полудня?
18Peux-tu comme lui étendre les cieux, Aussi solides qu’un miroir de fonte?
18Або може то ти напинав з ним небеса, тверді, як дзеркало лите?
19Fais-nous connaître ce que nous devons lui dire; Nous sommes trop ignorants pour nous adresser à lui.
19Навчи нас, що сказати йому? Ми бо в тій темряві нїчого поняти не можем.
20Lui annoncera-t-on que je parlerai? Mais quel est l’homme qui désire sa perte?
20Чи буде йому звіщено, що я говорю? Хиба ж сказав хто, що сказане доходить до його?
21On ne peut fixer le soleil qui resplendit dans les cieux, Lorsqu’un vent passe et en ramène la pureté;
21Тепер не видко ясного сьвітла зпоза хмар, але повіє вітер, і проясниться.
22Le septentrion le rend éclatant comme l’or. Oh! Que la majesté de Dieu est redoutable!
22Сьвітла погода приходить із півночі, а кругом Бога страшна величність.
23Nous ne saurions parvenir jusqu’au Tout-Puissant, Grand par la force, Par la justice, par le droit souverain: Il ne répond pas!
23Вседержитель! Ми розумом дослїдити не можем його. Він великий силою, судом і повнотою правосуду. Він же нїкого й не пригнїтає.
24C’est pourquoi les hommes doivent le craindre; Il ne porte les regards sur aucun sage.
24То нехай впокоряються перед ним люде, й нехай дрожать перед ним усї, що в серцї мають себе за мудрих!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.