Јов 37
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1И од тога дрхће срце моје, и одскаче са свог места.
1А від сього тремтить серце в менї й зрушилось із місця свого.
2Слушајте добро громовни глас Његов и говор што излази из уста Његових.
2Слухайте, слухайте грому; се голос, що виходить із уст його.
3Под сва небеса пушта га, и светлост своју до крајева земаљских.
3По під усїм небом реве він, блиск його — на всю землю.
4За њом риче гром, грми гласом величанства свог, нити шта одгађа кад се чује глас Његов.
4Ззаду його гуде голос; грімить він голосом величі своєї й не зʼупиняє його, коли голос його почуто.
5Дивно Бог грми гласом својим, чини ствари велике, да их не можемо разумети.
5Гласом своїм грімить Бог предивно, творить дїла великі, нам недослїдимі.
6Говори снегу: Падни на земљу; и дажду ситном и дажду силном.
6Він каже снїгові: Окрий землю! Ливень і дощ в його волї.
7Запечаћава руку сваком човеку, да позна све посленике своје.
7Людям печатає руки, щоб усї взнали дїло його.
8Тада звер улази у јаму, и остаје на својој ложи.
8Зьвір утїкає в свій сховок і держиться в своїх леговищах.
9С југа долази олуја, и са севера зима.
9Буря приходить з полудня, з півночі ж — студень.
10Од дихања Божијег постаје лед, и широке воде стискају се.
10Від подиху Божого стає лід, і поверхність води стинається.
11И да се натапа земља, натерује облак, и расипа облак светлошћу својом.
11Вогкостю наповняє він хмяри, а облаки сиплють сьвітло його,
12И он се обрће и тамо и амо по вољи Његовој да чини све што му заповеди по васиљеној.
12І пускаються вони в напрямі намірів його, щоб виконати те, що він приказує їм, на поверхнї заселеної землї,
13Чини да се нађе или за кар или за земљу или за доброчинство.
13Він велить їм ійти або на скараннє, або на благословеннє, або на помилуваннє.
14Чуј то, Јове, стани и гледај чудеса Божија.
14Слухай же сього, Иове; стій і роздумуй чудні дїла Божі.
15Знаш ли како их Он уређује и како сија светлошћу из облака свог?
15Знаєш же, як він послугуєсь ними, та як із хмари сьвітло викликає?
16Знаш ли како висе облаци? Знаш ли чудеса Оног који је савршен у сваком знању?
16Розумієш же рівновагу хмар, се чудне дїло (Бога) найзвершеннїйшого в знаннї?
17Како ти се хаљине угреју кад умири земљу с југа?
17Як нагрівається одїж твоя, коли він спокійно дихне від полудня?
18Јеси ли ти с Њим разапињао небеса, која стоје тврдо као саливено огледало?
18Або може то ти напинав з ним небеса, тверді, як дзеркало лите?
19Научи нас шта ћемо Му рећи; не можемо од таме говорити по реду.
19Навчи нас, що сказати йому? Ми бо в тій темряві нїчого поняти не можем.
20Хоће ли Му ко приповедити шта бих ја говорио? Ако ли би ко говорио, заиста, био бих прождрт.
20Чи буде йому звіщено, що я говорю? Хиба ж сказав хто, що сказане доходить до його?
21Али сада не могу људи гледати у светлост кад сјаји на небу, пошто ветар прође и очисти га;
21Тепер не видко ясного сьвітла зпоза хмар, але повіє вітер, і проясниться.
22Са севера долази као злато; али је у Богу страшнија слава.
22Сьвітла погода приходить із півночі, а кругом Бога страшна величність.
23Свемогућ је, не можемо Га стигнути; велике је силе, али судом и великом правдом никога не мучи.
23Вседержитель! Ми розумом дослїдити не можем його. Він великий силою, судом і повнотою правосуду. Він же нїкого й не пригнїтає.
24Зато Га се боје људи; Не може Га видети никакав мудрац.
24То нехай впокоряються перед ним люде, й нехай дрожать перед ним усї, що в серцї мають себе за мудрих!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.