Јов 36
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Још говори Елијуј и рече:
1І провадив Еліуй річ дальше й говорив:
2Потрпи ме мало, и показаћу ти, јер још има шта бих говорио за Бога.
2Зажди ще трохи; я покажу тобі, що маю ще дещо про Бога сказати.
3Почећу издалека беседу своју, и показаћу да је Творац мој праведан.
3Почну розслїди мої здалека й стану в оборонї справедливостї Творця мого.
4Доиста, неће бити лажне речи моје, код тебе је који право мисли.
4Льжи бо певно нема в слові мойму; явлюсь тобі в повнотї знання мого.
5Гле, Бог је силан, али никога не одбацује, силан је снагом срчаном.
5Знай, Бог могучий, однакже не гордить сильним, що кріпкий серцем.
6Не да живети безбожнику, а невољницима чини правду.
6Але він і не піддержує безбожників і дає придавленим, що їм належить.
7Не одвраћа од праведника очију својих, него још с царевима на престо посађује их на век, те се узвишују.
7Не одвертає очей він од людей правих, і на все саджає їх поруч із царями на престолї й приводить до поваги.
8Ако ли су оковани у пута и свезани ужима невољничким,
8Як же инші в кайданах і звязані повороззєм нужди —
9Тада им напомиње дела њихова и безакоња њихова како су силна.
9Він їх дїла їм покаже й гріхи їх превеликі;
10И отвара Му ухо да би се поправили, и говори им да се врате од безакоња.
10Та відтулює їм ухо, щоб розуміли, й велить завернутись од їх ледачих учинків.
11Ако послушају и стану им служити, довршују дане своје у добру и године своје у радости.
11І, як послухають та стануть йому служити, то й провожати муть днї свої в щастї, і лїта свої в радощах;
12Ако ли не послушају, гину од мача и умиру с безумља.
12Як же не послухають, — згинуть од (Божого) стрілу й визівнуть духа в слїпотї своїй.
13А који су лицемерног срца, навлаче гнев и не вичу кад их повеже;
13Лукаві же — вони зрушують серцем своїм гнїв (Божий); вони й не кличуть до його, коли закує їх в кайдани;
14Умире у младости душа њихова и живот њихов међу курвама.
14Тим і мруть вони в молодощах, а життє їх із блудниками.
15Избавља невољника из невоље његове и отвара му ухо у муци.
15Бідного ж він рятує з біди його, і в тїснотї відтулює ухо його.
16Тако би и тебе извео из тескобе на пространо место, где ништа не досађује, и мирни сто твој био би пун претилине.
16Викликав би й тебе він з тїсноти на місце просторе, де нема притиску, й на столї твойму страва повна була б товщі.
17Али си заслужио суд безбожнички; и суд и правда снађе те.
17Да в тебе повно розсудів безбожних, а суд і присуд — укупі.
18Доиста, гнев је на теби; гледај да те не одбаци у карању, те те велики откуп неће избавити.
18О, нехай не вдарить тебе гнїв Божий карою! І найбільший викуп не спас би тебе.
19Хоће ли гледати на твоје богатство? Неће ни на злато ни на какву силу блага твог.
19Чи ж дасть бо він яку цїну твому багацтву? Нї, — анї золотові, анї нїякому скарбові.
20Не уздиши за ноћу у коју народи одлазе на своје место.
20О, не бажай тієї ночі, коли й народи з своїх місць зникають!
21Чувај се да не погледаш на таштину и волиш на њу него невољу.
21Остерегайсь, не нахиляйсь до безбожностї, яку ти волїєш, нїж тихо страдати.
22Гле, Бог је највиши својом силом, ко је учитељ као Он?
22Глянь, Бог у силї величен, і де такий, як він, законодавець?
23Ко Му је одредио пут Његов? Или ко ће Му рећи: Чиниш неправо?
23Хто йому вкаже дорогу його; хто скаже: Ти чиниш несправедливість?
24Опомињи се да величаш дела Његова, која гледају људи.
24Памятай на те, щоб його дїла хвалити, що їх люде видять.
25Сви људи виде их, сваки их гледа из далека.
25Всї бо люде можуть їх бачити; чоловік може їх і надалеки постерігати.
26Гле, Бог је велик, и не можемо Га познати, број година Његових не може се докучити.
26Ось, Бог великий й годї нам його поняти; лїт його нам не злїчити.
27Јер Он стеже капље водене, које лију дажд из облака Његових;
27Краплями збірає він води, а вони силою виливаються дощем;
28Кад теку облаци, капљу на мноштво људско.
28Ринуть вони із хмар, і густо лиються на людей.
29И ко би разумео простор облацима и грмљаву у шатору његовом?
29А хто може зміркувати, як за далеко облаки сягають, або тріск у шатрі його?
30Како простире над њим светлост своју, и дубине морске покрива?
30А ось, він обливає його сьвітлом своїм і покриває дно моря.
31Тиме суди народима, даје хране изобила.
31Звідси судить він народи, звідси дає багату поживу.
32Рукама заклања светлост, и наређује кога да срете,
32В жменях держить блискавицю й приказує їй, кого вдарити.
33Јављајући према њему добру вољу своју, и према стоци и према роду земаљском.
33Грім дає знати про неї, та й скот відчуває, що дїєсь.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.