Јов 41
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Нема слободног који би га пробудио; а ко ће стати преда ме?
1Марна се була б надїя, (його спіймати); тільки спогляне на тебе, так і помертвієш.
2Ко ми је пре дао шта, да му вратим? Шта је год под свим небом, моје је.
2Нема такого відважного, хто б посьмів непокоїти його, (хиба тільки я, бо) хто може остоятись перед лицем моїм?
3Нећу ћутати о удима његовим ни о сили ни о лепоти стаса његовог.
3Хто менї що дав уперед, щоб я мав віддавати йому? все що є скрізь під небом, все воно моє!
4Ко ће му узгрнути горњу одећу? К чељустима његовим ко ће приступити?
4Не замовчу й про члени його, про силу й красну будову його!
5Врата грла његовог ко ће отворити? Страх је око зуба његових.
5Хто зможе зняти верхню одежу з його, або хто наближиться до подвійних челюстий його?
6Крљушти су му јаки штитови спојени тврдо.
6Хто ворота в його в пелцї відчинив би? Круг зубів його — страх-трепет, кругом зубів його страх!
7Близу су једна до друге да ни ветар не улази међу њих.
7Крепкі щити (тїло) його — се красота: вони сковані до купи лускою, неначе печаткою твердою;
8Једна је за другу прионула, држе се и не растављају се.
8Одна до одної прилягає так тїсно, що не пройде й воздух проміж них;
9Кад киха као да муња сева, а очи су му као трепавице у зоре.
9Одна на другій лежить щільно, щеплені й не розлїплюються.
10Из уста му излазе лучеви, и искре огњене скачу.
10Чхне він — аж заблисне, а очі в його, мов війки в ранньої зорі;
11Из ноздрва му излази дим као из врелог лонца или котла.
11З пельки в його виходять, неначе поломє, вискакують огняні искри.
12Дах његов распаљује угљевље и пламен му излази из уста.
12З ніздер дим димить, як із кипячого горшка або казана.
13У врату му стоји сила, и пред њим иде страх.
13Подихом він роздуває (мов) у кузнї вуголь, а з пащі в його виходить поломє.
14Уди меса његовог спојени су, једноставно је на њему, не размиче се.
14Сила ж в його в шиї, а вперід його страх.
15Срце му је тврдо као камен, тврдо као доњи жрвањ.
15Все мясне в його тїлї, мов злите з собою твердо, (від нїчого) не дрогне.
16Кад се дигне, дрхћу јунаци, и од страха очишћају се од греха својих.
16Серце в його тверде, наче камінь, збите в купу, мов спід у жорнах.
17Да га удари мач, не може се одржати, ни копље ни стрела ни оклоп.
17Як метнеться він, невміраки в страсї, зомлївають із переляку.
18Њему је гвожђе као плева, а бронза као труло дрво.
18Меч, що вдарить його, одскочить, не вдїє нїчо нї спис, нї стріли нї панцир.
19Неће га потерати стрела, камење из праће њему је као сламка;
19Залїзо йому — солома, мідь — трюхле дерево.
20Као слама су му убојне справе, и смеје се баченом копљу.
20Дочка (стріла) лука не оберне його до втечі, а каміннє з пращі — се йому полова.
21Под њим су оштри црепови, стере себи оштре ствари у глибу.
21Друк — у його бадиллє, а як свисне дарда, він осьміхнеться.
22Чини, те ври дубина као лонац, и море се мути као у ступи.
22Каменюки під ним гострі, а він лежить на зубъї в грязї.
23За собом оставља светлу стазу, рекао би да је бездана оседела.
23Глибиня кипить під ним, мов у казанї, а вода морська — неначе кипуче мастило.
24Ништа нема на земљи да би се испоредило с њим, да би створено било да се ничега не боји.
24За собою стежку сьвітлу (в водї) зоставляє; глибінь (від піни), як би посивіла.
25Шта је год високо презире, цар је над свим зверјем.
25Рівнї він на землї не має; він сотворений, щоби не боятись.
no verse 26 in this text
26Згорда вниз на все високе він позирає; усїм гордим він гордує й над ним царює.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.