Job 41
Louis Segond 1910Translation
Louis Segond 1910
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Nul n’est assez hardi pour l’exciter; Qui donc me résisterait en face?
1Марна се була б надїя, (його спіймати); тільки спогляне на тебе, так і помертвієш.
2De qui suis-je le débiteur? Je le paierai. Sous le ciel tout m’appartient.
2Нема такого відважного, хто б посьмів непокоїти його, (хиба тільки я, бо) хто може остоятись перед лицем моїм?
3Je veux encore parler de ses membres, Et de sa force, et de la beauté de sa structure.
3Хто менї що дав уперед, щоб я мав віддавати йому? все що є скрізь під небом, все воно моє!
4Qui soulèvera son vêtement? Qui pénétrera entre ses mâchoires?
4Не замовчу й про члени його, про силу й красну будову його!
5Qui ouvrira les portes de sa gueule? Autour de ses dents habite la terreur.
5Хто зможе зняти верхню одежу з його, або хто наближиться до подвійних челюстий його?
6Ses magnifiques et puissants boucliers Sont unis ensemble comme par un sceau;
6Хто ворота в його в пелцї відчинив би? Круг зубів його — страх-трепет, кругом зубів його страх!
7Ils se serrent l’un contre l’autre, Et l’air ne passerait pas entre eux;
7Крепкі щити (тїло) його — се красота: вони сковані до купи лускою, неначе печаткою твердою;
8Ce sont des frères qui s’embrassent, Se saisissent, demeurent inséparables.
8Одна до одної прилягає так тїсно, що не пройде й воздух проміж них;
9Ses éternuements font briller la lumière; Ses yeux sont comme les paupières de l’aurore.
9Одна на другій лежить щільно, щеплені й не розлїплюються.
10Des flammes jaillissent de sa bouche, Des étincelles de feu s’en échappent.
10Чхне він — аж заблисне, а очі в його, мов війки в ранньої зорі;
11Une fumée sort de ses narines, Comme d’un vase qui bout, d’une chaudière ardente.
11З пельки в його виходять, неначе поломє, вискакують огняні искри.
12Son souffle allume les charbons, Sa gueule lance la flamme.
12З ніздер дим димить, як із кипячого горшка або казана.
13La force a son cou pour demeure, Et l’effroi bondit au-devant de lui.
13Подихом він роздуває (мов) у кузнї вуголь, а з пащі в його виходить поломє.
14Ses parties charnues tiennent ensemble, Fondues sur lui, inébranlables.
14Сила ж в його в шиї, а вперід його страх.
15Son cœur est dur comme la pierre, Dur comme la meule inférieure.
15Все мясне в його тїлї, мов злите з собою твердо, (від нїчого) не дрогне.
16Quand il se lève, les plus vaillants ont peur, Et l’épouvante les fait fuir.
16Серце в його тверде, наче камінь, збите в купу, мов спід у жорнах.
17C’est en vain qu’on l’attaque avec l’épée; La lance, le javelot, la cuirasse, ne servent à rien.
17Як метнеться він, невміраки в страсї, зомлївають із переляку.
18Il regarde le fer comme de la paille, L’airain comme du bois pourri.
18Меч, що вдарить його, одскочить, не вдїє нїчо нї спис, нї стріли нї панцир.
19La flèche ne le met pas en fuite, Les pierres de la fronde sont pour lui du chaume.
19Залїзо йому — солома, мідь — трюхле дерево.
20Il ne voit dans la massue qu’un brin de paille, Il rit au sifflement des dards.
20Дочка (стріла) лука не оберне його до втечі, а каміннє з пращі — се йому полова.
21Sous son ventre sont des pointes aiguës: On dirait une herse qu’il étend sur le limon.
21Друк — у його бадиллє, а як свисне дарда, він осьміхнеться.
22Il fait bouillir le fond de la mer comme une chaudière, Il l’agite comme un vase rempli de parfums.
22Каменюки під ним гострі, а він лежить на зубъї в грязї.
23Il laisse après lui un sentier lumineux; L’abîme prend la chevelure d’un vieillard.
23Глибиня кипить під ним, мов у казанї, а вода морська — неначе кипуче мастило.
24Sur la terre nul n’est son maître; Il a été créé pour ne rien craindre.
24За собою стежку сьвітлу (в водї) зоставляє; глибінь (від піни), як би посивіла.
25Il regarde avec dédain tout ce qui est élevé, Il est le roi des plus fiers animaux.
25Рівнї він на землї не має; він сотворений, щоби не боятись.
no verse 26 in this text
26Згорда вниз на все високе він позирає; усїм гордим він гордує й над ним царює.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.