Job 17

Louis Segond 1910

Kulish and Puluj Bible (1905)

1Mon souffle se perd, Mes jours s’éteignent, Le sépulcre m’attend.

1Дух жизняний мій ослаб, днї мої згасають; гріб передо мною.

2Je suis environné de moqueurs, Et mon œil doit contempler leurs insultes.

2Та коби вони не кепкували, то й серед їх спорів було б око моє спокійне.

3Sois auprès de toi-même ma caution; Autrement, qui répondrait pour moi?

3О, поручись, заступись за мене сам (Господи) перед собою! бо хто ж би инший ручавсь за мене?

4Car tu as fermé leur cœur à l’intelligence; Aussi ne les laisseras-tu pas triompher.

4Їх бо ти серце закрив, розуміти не зможуть; тим і не дозволиш їм гору взяти.

5On invite ses amis au partage du butin, Et l’on a des enfants dont les yeux se consument.

5Хто призначує другів своїх у добичу собі, у того дїтей очі замеркнуть.

6Il m’a rendu la fable des peuples, Et ma personne est un objet de mépris.

6Він учинив мене приповідкою між людьми й сьміховищем у їх.

7Mon œil est obscurci par la douleur; Tous mes membres sont comme une ombre.

7Темно від горя в очах моїх, і всї члени мої стали, мов тїнь.

8Les hommes droits en sont stupéfaits, Et l’innocent se soulève contre l’impie.

8Здивуються над сим праведні, а невинним стане досадно на лицеміра.

9Le juste néanmoins demeure ferme dans sa voie, Celui qui a les mains pures se fortifie de plus en plus.

9І буде праведник кріпко держатись путя свого, а чистий руками ще більше набірати ме духу.

10Mais vous tous, revenez à vos mêmes discours, Et je ne trouverai pas un sage parmi vous.

10Виступайте ж, усї, приступіть! я не найду мудрого між вами.

11Quoi! Mes jours sont passés, mes projets sont anéantis, Les projets qui remplissaient mon cœur…

11Днї мої вже уплили, думи мої — думи дорогі серцю — вони розбиті.

12Et ils prétendent que la nuit c’est le jour, Que la lumière est proche quand les ténèbres sont là!

12Вони ж (муки мої) роблять із ночі день, а з сьвітла темноту.

13C’est le séjour des morts que j’attends pour demeure, C’est dans les ténèbres que je dresserai ma couche;

13Та хоч би я й дожидав в надїї, то все ж таки глибокий гріб — домівка моя; в темряві постелю я постїль собі;

14Je crie à la fosse: Tu es mon père! Et aux vers: Vous êtes ma mère et ma sœur!

14Гроб своїм батьком назву, а червам скажу: ви мати моя й сестра моя.

15Mon espérance, où donc est-elle? Mon espérance, qui peut la voir?

15Де ж тут надїя моя? а чого я дожидаю, хто се побачить?

16Elle descendra vers les portes du séjour des morts, Quand nous irons ensemble reposer dans la poussière.

16У глибінь земну зійде вона, ляже спокійно зо мною в порох.

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.