Hiob 17

Lutherbibel 1912

Kulish and Puluj Bible (1905)

1Mein Odem ist schwach, und meine Tage sind abgekürzt; das Grab ist da.

1Дух жизняний мій ослаб, днї мої згасають; гріб передо мною.

2Fürwahr, Gespött umgibt mich, und auf ihrem Hadern muß mein Auge weilen.

2Та коби вони не кепкували, то й серед їх спорів було б око моє спокійне.

3Sei du selber mein Bürge bei dir; wer will mich sonst vertreten?

3О, поручись, заступись за мене сам (Господи) перед собою! бо хто ж би инший ручавсь за мене?

4Denn du hast ihrem Herzen den Verstand verborgen; darum wirst du ihnen den Sieg geben.

4Їх бо ти серце закрив, розуміти не зможуть; тим і не дозволиш їм гору взяти.

5Es rühmt wohl einer seinen Freunden die Ausbeute; aber seiner Kinder Augen werden verschmachten.

5Хто призначує другів своїх у добичу собі, у того дїтей очі замеркнуть.

6Er hat mich zum Sprichwort unter den Leuten gemacht, und ich muß mir ins Angesicht speien lassen.

6Він учинив мене приповідкою між людьми й сьміховищем у їх.

7Mein Auge ist dunkel geworden vor Trauern, und alle meine Glieder sind wie ein Schatten.

7Темно від горя в очах моїх, і всї члени мої стали, мов тїнь.

8Darüber werden die Gerechten sich entsetzen, und die Unschuldigen werden sich entrüsten gegen die Heuchler.

8Здивуються над сим праведні, а невинним стане досадно на лицеміра.

9Aber der Gerechte wird seinen Weg behalten; und wer reine Hände hat, wird an Stärke zunehmen.

9І буде праведник кріпко держатись путя свого, а чистий руками ще більше набірати ме духу.

10Wohlan, so kehrt euch alle her und kommt; ich werde doch keinen Weisen unter euch finden.

10Виступайте ж, усї, приступіть! я не найду мудрого між вами.

11Meine Tage sind vergangen; meine Anschläge sind zerrissen, die mein Herz besessen haben.

11Днї мої вже уплили, думи мої — думи дорогі серцю — вони розбиті.

12Sie wollen aus der Nacht Tag machen und aus dem Tage Nacht.

12Вони ж (муки мої) роблять із ночі день, а з сьвітла темноту.

13Wenn ich gleich lange harre, so ist doch bei den Toten mein Haus, und in der Finsternis ist mein Bett gemacht;

13Та хоч би я й дожидав в надїї, то все ж таки глибокий гріб — домівка моя; в темряві постелю я постїль собі;

14Die Verwesung heiße ich meinen Vater und die Würmer meine Mutter und meine Schwester:

14Гроб своїм батьком назву, а червам скажу: ви мати моя й сестра моя.

15was soll ich denn harren? und wer achtet mein Hoffen?

15Де ж тут надїя моя? а чого я дожидаю, хто се побачить?

16Hinunter zu den Toten wird es fahren und wird mit mir in dem Staub liegen.

16У глибінь земну зійде вона, ляже спокійно зо мною в порох.

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.