Hiob 37
Lutherbibel 1912Translation
Lutherbibel 1912
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Des entsetzt sich mein Herz und bebt.
1А від сього тремтить серце в менї й зрушилось із місця свого.
2O höret doch, wie der Donner zürnt, und was für Gespräch von seinem Munde ausgeht!
2Слухайте, слухайте грому; се голос, що виходить із уст його.
3Er läßt ihn hinfahren unter allen Himmeln, und sein Blitz scheint auf die Enden der Erde.
3По під усїм небом реве він, блиск його — на всю землю.
4Ihm nach brüllt der Donner, und er donnert mit seinem großen Schall; und wenn sein Donner gehört wird, kann man's nicht aufhalten.
4Ззаду його гуде голос; грімить він голосом величі своєї й не зʼупиняє його, коли голос його почуто.
5Gott donnert mit seinem Donner wunderbar und tut große Dinge und wird doch nicht erkannt.
5Гласом своїм грімить Бог предивно, творить дїла великі, нам недослїдимі.
6Er spricht zum Schnee, so ist er bald auf Erden, und zum Platzregen, so ist der Platzregen da mit Macht.
6Він каже снїгові: Окрий землю! Ливень і дощ в його волї.
7Aller Menschen Hand hält er verschlossen, daß die Leute lernen, was er tun kann.
7Людям печатає руки, щоб усї взнали дїло його.
8Das wilde Tier geht in seine Höhle und bleibt an seinem Ort.
8Зьвір утїкає в свій сховок і держиться в своїх леговищах.
9Von Mittag her kommt Wetter und von Mitternacht Kälte.
9Буря приходить з полудня, з півночі ж — студень.
10Vom Odem Gottes kommt Frost, und große Wasser ziehen sich eng zusammen.
10Від подиху Божого стає лід, і поверхність води стинається.
11Die Wolken beschwert er mit Wasser, und durch das Gewölk bricht sein Licht.
11Вогкостю наповняє він хмяри, а облаки сиплють сьвітло його,
12Er kehrt die Wolken, wo er hin will, daß sie schaffen alles, was er ihnen gebeut, auf dem Erdboden:
12І пускаються вони в напрямі намірів його, щоб виконати те, що він приказує їм, на поверхнї заселеної землї,
13es sei zur Züchtigung über ein Land oder zur Gnade, läßt er sie kommen.
13Він велить їм ійти або на скараннє, або на благословеннє, або на помилуваннє.
14Da merke auf, Hiob, stehe und vernimm die Wunder Gottes!
14Слухай же сього, Иове; стій і роздумуй чудні дїла Божі.
15Weißt du wie Gott solches über sie bringt und wie er das Licht aus seinen Wolken läßt hervorbrechen?
15Знаєш же, як він послугуєсь ними, та як із хмари сьвітло викликає?
16Weißt du wie sich die Wolken ausstreuen, die Wunder des, der vollkommen ist an Wissen?
16Розумієш же рівновагу хмар, се чудне дїло (Бога) найзвершеннїйшого в знаннї?
17Du, des Kleider warm sind, wenn das Land still ist vom Mittagswinde,
17Як нагрівається одїж твоя, коли він спокійно дихне від полудня?
18ja, du wirst mit ihm den Himmel ausbreiten, der fest ist wie ein gegossener Spiegel.
18Або може то ти напинав з ним небеса, тверді, як дзеркало лите?
19Zeige uns, was wir ihm sagen sollen; denn wir können nichts vorbringen vor Finsternis.
19Навчи нас, що сказати йому? Ми бо в тій темряві нїчого поняти не можем.
20Wer wird ihm erzählen, daß ich wolle reden? So jemand redet, der wird verschlungen.
20Чи буде йому звіщено, що я говорю? Хиба ж сказав хто, що сказане доходить до його?
21Jetzt sieht man das Licht nicht, das am Himmel hell leuchtet; wenn aber der Wind weht, so wird's klar.
21Тепер не видко ясного сьвітла зпоза хмар, але повіє вітер, і проясниться.
22Von Mitternacht kommt Gold; um Gott her ist schrecklicher Glanz.
22Сьвітла погода приходить із півночі, а кругом Бога страшна величність.
23Den Allmächtigen aber können wir nicht finden, der so groß ist von Kraft; das Recht und eine gute Sache beugt er nicht.
23Вседержитель! Ми розумом дослїдити не можем його. Він великий силою, судом і повнотою правосуду. Він же нїкого й не пригнїтає.
24Darum müssen ihn fürchten die Leute; und er sieht keinen an, wie weise sie sind.
24То нехай впокоряються перед ним люде, й нехай дрожать перед ним усї, що в серцї мають себе за мудрих!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.