Ijob 37
Londona Biblio (Esperanto, 1910)Translation
Londona Biblio (Esperanto, 1910)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Pri tio tremas mia koro Kaj saltas de sia loko.
1А від сього тремтить серце в менї й зрушилось із місця свого.
2Aŭskultu atente en la bruo Lian voĉon, Kaj la sonojn, kiuj eliras el Lia buŝo.
2Слухайте, слухайте грому; се голос, що виходить із уст його.
3Sub la tutan ĉielon Li kurigas tion, Kaj Sian lumon al la randoj de la tero.
3По під усїм небом реве він, блиск його — на всю землю.
4Post ĝi ekbruas la tondro; Li tondras per Sia majesta voĉo, Kaj oni ne povas tion haltigi, kiam aŭdiĝas Lia voĉo.
4Ззаду його гуде голос; грімить він голосом величі своєї й не зʼупиняє його, коли голос його почуто.
5Mirinde tondras Dio per Sia voĉo; Li faras ion grandan, sed ne konatan.
5Гласом своїм грімить Бог предивно, творить дїла великі, нам недослїдимі.
6Al la neĝo Li diras: Falu sur la teron; Ankaŭ al la pluvego, al Siaj fortaj pluvegoj.
6Він каже снїгові: Окрий землю! Ливень і дощ в його волї.
7Sur la manon de ĉiu homo Li metas sigelon, Por ke ĉiuj homoj sciu Lian faron.
7Людям печатає руки, щоб усї взнали дїло його.
8La sovaĝa besto iras en sian kavon Kaj restas en sia loĝejo.
8Зьвір утїкає в свій сховок і держиться в своїх леговищах.
9El la sudo venas ventego, Kaj de la nordo venas malvarmo.
9Буря приходить з полудня, з півночі ж — студень.
10De la spiro de Dio venas frosto, Kaj vasta akvo fariĝas kvazaŭ fandaĵo.
10Від подиху Божого стає лід, і поверхність води стинається.
11La nubojn Li pezigas per akvo, Kaj nubo disŝutas Lian lumon.
11Вогкостю наповняє він хмяри, а облаки сиплють сьвітло його,
12Li direktas ilin ĉirkaŭen, kien Li volas, Por ke ili plenumu ĉion, kion Li ordonas al ili, sur la tero:
12І пускаються вони в напрямі намірів його, щоб виконати те, що він приказує їм, на поверхнї заселеної землї,
13Ĉu por puno de ia lando, Ĉu por favorkoraĵo Li ilin direktas.
13Він велить їм ійти або на скараннє, або на благословеннє, або на помилуваннє.
14Atentu tion, Ijob; Staru, kaj konsideru la miraklojn de Dio.
14Слухай же сього, Иове; стій і роздумуй чудні дїла Божі.
15Ĉu vi scias, kiamaniere Dio agigas ilin Kaj aperigas lumon el Sia nubo?
15Знаєш же, як він послугуєсь ними, та як із хмари сьвітло викликає?
16Ĉu vi komprenas, ĉe la distiro de nubo, La miraklojn de Tiu, kiu estas la plej perfekta en la sciado?
16Розумієш же рівновагу хмар, се чудне дїло (Бога) найзвершеннїйшого в знаннї?
17Kiamaniere viaj vestoj varmiĝas, Kiam la tero kvietiĝas de sude?
17Як нагрівається одїж твоя, коли він спокійно дихне від полудня?
18Ĉu vi povas etendi kun Li la ĉielon, Firman kiel fandita spegulo?
18Або може то ти напинав з ним небеса, тверді, як дзеркало лите?
19Sciigu al ni, kion ni devas diri al Li; Mi nenion povas elkonjekti pro mallumo.
19Навчи нас, що сказати йому? Ми бо в тій темряві нїчого поняти не можем.
20Ĉu estos rakontita al Li tio, kion mi parolas? Se iu parolos, li pereos.
20Чи буде йому звіщено, що я говорю? Хиба ж сказав хто, що сказане доходить до його?
21Nun oni ne povas rigardi la lumon, kiu hele lumas en la ĉielo, Kiam la vento pasas kaj purigas ĝin.
21Тепер не видко ясного сьвітла зпоза хмар, але повіє вітер, і проясниться.
22De norde venas oro; Ĉirkaŭ Dio estas terura brilo.
22Сьвітла погода приходить із півночі, а кругом Бога страшна величність.
23La Plejpotenculon ni ne povas kompreni. Li estas granda en forto, justo, kaj vero; Li neniun premas.
23Вседержитель! Ми розумом дослїдити не можем його. Він великий силою, судом і повнотою правосуду. Він же нїкого й не пригнїтає.
24Tial respektegas Lin la homoj; Kaj Li atentas neniun el la saĝuloj.
24То нехай впокоряються перед ним люде, й нехай дрожать перед ним усї, що в серцї мають себе за мудрих!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.