Hiob 9
Lutherbibel 1912Translation
Lutherbibel 1912
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Hiob antwortete und sprach:
1І відповів Йов і сказав:
2Ja, ich weiß gar wohl, daß es also ist und daß ein Mensch nicht recht behalten mag gegen Gott.
2Правда! я знаю, що так; але як оправдаєсь чоловік перед Богом?
3Hat er Lust, mit ihm zu hadern, so kann er ihm auf tausend nicht eins antworten.
3А хоч би схотїв стати з ним на прю, то з тисячі й на одно не зʼумів би одказати.
4Er ist weise und mächtig; wem ist's je gelungen, der sich wider ihn gelegt hat?
4Він серцем премудрий і великий силою; хто проти його вставав та й бував зʼупокоєн?
5Er versetzt Berge, ehe sie es innewerden, die er in seinem Zorn umkehrt.
5Він переносить гори й не пізнають їх; він перевертає їх в гнїву свойму;
6Er bewegt die Erde aus ihrem Ort, daß ihre Pfeiler zittern.
6Він рушає землю з її місця, і стовпи її колихаються;
7Er spricht zur Sonne, so geht sie nicht auf, und versiegelt die Sterne.
7Скаже сонцеві, — і не зійде, й на звізди печать покладає.
8Er breitet den Himmel aus allein und geht auf den Wogen des Meeres.
8Він самий напинає небеса й ходить по валах морських.
9Er macht den Wagen am Himmel und Orion und die Plejaden und die Sterne gegen Mittag.
9Він і Ведмедя саздав, Орийон і Плеяди, й зорі скриті на полуднї;
10Er tut große Dinge, die nicht zu erforschen sind, und Wunder, deren keine Zahl ist.
10Творить великі дива, недовідні, безлїчні.
11Siehe, er geht an mir vorüber, ehe ich's gewahr werde, und wandelt vorbei, ehe ich's merke.
11Ось, він перейде попри мене, й не побачу його; промайне, й не замічу його.
12Siehe, wenn er hinreißt, wer will ihm wehren? Wer will zu ihm sagen: Was machst du?
12Візьме, та хто заборонить йому? Хто скаже йому: що се ти робиш?
13Er ist Gott; seinen Zorn kann niemand stillen; unter ihn mußten sich beugen die Helfer Rahabs.
13Коли Бог не одверне гнїву свого, впадуть перед ним володарі горді;
14Wie sollte ich denn ihm antworten und Worte finden gegen ihn?
14Як же менї відказувати йому та прибірати слова проти його?
15Wenn ich auch recht habe, kann ich ihm dennoch nicht antworten, sondern ich müßte um mein Recht flehen.
15Хоч би я й прав був, озиватись не буду, а вмоляти му суддю мого.
16Wenn ich ihn schon anrufe, und er mir antwortet, so glaube ich doch nicht, daß er meine Stimme höre.
16Як би я покликнув, а він відповів менї, то я не поняв би віри, що мій голос вислухав той,
17Denn er fährt über mich mit Ungestüm und macht mir Wunden viel ohne Ursache.
17Що в хуртовинї мене поражає, й без вини мої рани намножує,
18Er läßt meinen Geist sich nicht erquicken, sondern macht mich voll Betrübnis.
18Та не дає менї спокійно й відотхнути, а без міри годує мене горем.
19Will man Macht, so ist er zu mächtig; will man Recht, wer will mein Zeuge sein?
19Коли питати про силу, то він один могучий; коли же про суд, та хто зведе мене з ним?
20Sage ich, daß ich gerecht bin, so verdammt er mich doch; bin ich Unschuldig, so macht er mich doch zu Unrecht.
20Буду я оправдуватись, то самі мої уста обвинуватять мене; як я безвинний, то він вину в менї знайде.
21Ich bin unschuldig! ich frage nicht nach meiner Seele, begehre keines Lebens mehr.
21Так! я не винен; байдуже менї жити; нїзащо менї життє.
22Es ist eins, darum sage ich: Er bringt um beide, den Frommen und den Gottlosen.
22Все одно; тим то й сказав я, що він (як схоче) губить безвинного й беззаконного.
23Wenn er anhebt zu geißeln, so dringt er alsbald zum Tod und spottet der Anfechtung der Unschuldigen.
23Як того вбиває одразу бичем, то з муки невинних сміється.
24Das Land aber wird gegeben unter die Hand der Gottlosen, und der Richter Antlitz verhüllt er. Ist's nicht also, wer anders sollte es tun?
24Земля оддана в руки безбожникам; він слїпить очі суддям її. А коли не він, то хто ж инший?
25Meine Tage sind schneller gewesen denn ein Läufer; sie sind geflohen und haben nichts Gutes erlebt.
25Днї мої хутші од гонця, — мчаться, не бачивши долї;
26Sie sind dahingefahren wie die Rohrschiffe, wie ein Adler fliegt zur Speise.
26Мчаться, мов човни легкі, мов орел, що кидаєсь на здобич.
27Wenn ich gedenke: Ich will meiner Klage vergessen und meine Gebärde lassen fahren und mich erquicken,
27Як я скажу собі: забуду жалощі мої, виясню мій хмурий вид, підбодрю моє серце,
28so fürchte ich alle meine Schmerzen, weil ich weiß, daß du mich nicht unschuldig sein lässest.
28То знов муки мої лякають мене, знаю бо, що не признаєш мене безвинним;
29Ich muß ja doch ein Gottloser sein; warum mühe ich mich denn so vergeblich?
29А скоро я винуватий, так чого надармо й силкуватись?
30Wenn ich mich gleich mit Schneewasser wüsche und reinigte mein Hände mit Lauge,
30Хоч би я й снїгом обмивсь і найчистїйше очистив руки мої,
31so wirst du mich doch tauchen in Kot, und so werden mir meine Kleider greulich anstehen.
31То й тодї ти трутиш мене в багно, та й одежа моя буде мною гидитись.
32Denn er ist nicht meinesgleichen, dem ich antworten könnte, daß wir vor Gericht miteinander kämen.
32Він бо не людина, як я, щоб я міг одповідати йому й йти вкупі з ним на суд!
33Es ist zwischen uns kein Schiedsmann, der seine Hand auf uns beide lege.
33І проміж нас нїякий посередник не стане, щоб положив руку на нас обох.
34Er nehme von mir seine Rute und lasse seinen Schrecken von mir,
34Нехай же відверне він від мене бича свого, й страх його нехай не лякає мене, —
35daß ich möge reden und mich nicht vor ihm fürchten dürfe; denn ich weiß, daß ich kein solcher bin.
35А тодї я говорити му й не збоюсь його, бо я сам собою не такий.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.