Job 9
JPS Tanakh (Jewish Publication Society, 1917)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Then Job answered and said:
1І відповів Йов і сказав:
2Of a truth I know that it is so; and how can man be just with God?
2Правда! я знаю, що так; але як оправдаєсь чоловік перед Богом?
3If one should desire to contend with Him, he could not answer Him one of a thousand.
3А хоч би схотїв стати з ним на прю, то з тисячі й на одно не зʼумів би одказати.
4He is wise in heart, and mighty in strength; who hath hardened himself against Him, and prospered?
4Він серцем премудрий і великий силою; хто проти його вставав та й бував зʼупокоєн?
5Who removeth the mountains, and they know it not, when He overturneth them in His anger.
5Він переносить гори й не пізнають їх; він перевертає їх в гнїву свойму;
6Who shaketh the earth out of her place, and the pillars thereof tremble.
6Він рушає землю з її місця, і стовпи її колихаються;
7Who commandeth the sun, and it riseth not; and sealeth up the stars.
7Скаже сонцеві, — і не зійде, й на звізди печать покладає.
8Who alone stretcheth out the heavens, and treadeth upon the waves of the sea.
8Він самий напинає небеса й ходить по валах морських.
9Who maketh the Bear, Orion, and the Pleiades, and the chambers of the south.
9Він і Ведмедя саздав, Орийон і Плеяди, й зорі скриті на полуднї;
10Who doeth great things past finding out; yea, marvellous things without number.
10Творить великі дива, недовідні, безлїчні.
11Lo, He goeth by me, and I see Him not. He passeth on also, but I perceive Him not.
11Ось, він перейде попри мене, й не побачу його; промайне, й не замічу його.
12Behold, He snatcheth away, who can hinder Him? Who will say unto Him: 'What doest Thou?'
12Візьме, та хто заборонить йому? Хто скаже йому: що се ти робиш?
13God will not withdraw His anger; the helpers of Rahab did stoop under Him.
13Коли Бог не одверне гнїву свого, впадуть перед ним володарі горді;
14How much less shall I answer Him, and choose out my arguments with Him?
14Як же менї відказувати йому та прибірати слова проти його?
15Whom, though I were righteous, yet would I not answer; I would make supplication to Him that contendeth with me.
15Хоч би я й прав був, озиватись не буду, а вмоляти му суддю мого.
16If I had called, and He had answered me; yet would I not believe that He would hearken unto my voice —
16Як би я покликнув, а він відповів менї, то я не поняв би віри, що мій голос вислухав той,
17He that would break me with a tempest, and multiply my wounds without cause;
17Що в хуртовинї мене поражає, й без вини мої рани намножує,
18That would not suffer me to take my breath, but fill me with bitterness.
18Та не дає менї спокійно й відотхнути, а без міри годує мене горем.
19If it be a matter of strength, lo, He is mighty! and if of justice, who will appoint me a time?
19Коли питати про силу, то він один могучий; коли же про суд, та хто зведе мене з ним?
20Though I be righteous, mine own mouth shall condemn me; though I be innocent, He shall prove me perverse.
20Буду я оправдуватись, то самі мої уста обвинуватять мене; як я безвинний, то він вину в менї знайде.
21I am innocent — I regard not myself, I despise my life.
21Так! я не винен; байдуже менї жити; нїзащо менї життє.
22It is all one — therefore I say: He destroyeth the innocent and the wicked.
22Все одно; тим то й сказав я, що він (як схоче) губить безвинного й беззаконного.
23If the scourge slay suddenly, He will mock at the calamity of the guiltless.
23Як того вбиває одразу бичем, то з муки невинних сміється.
24The earth is given into the hand of the wicked; he covereth the faces of the judges thereof; if it be not He, who then is it?
24Земля оддана в руки безбожникам; він слїпить очі суддям її. А коли не він, то хто ж инший?
25Now my days are swifter than a runner; they flee away, they see no good.
25Днї мої хутші од гонця, — мчаться, не бачивши долї;
26They are passed away as the swift ships; as the vulture that swoopeth on the prey.
26Мчаться, мов човни легкі, мов орел, що кидаєсь на здобич.
27If I say: 'I will forget my complaint, I will put off my sad countenance, and be of good cheer',
27Як я скажу собі: забуду жалощі мої, виясню мій хмурий вид, підбодрю моє серце,
28I am afraid of all my pains, I know that Thou wilt not hold me guiltless.
28То знов муки мої лякають мене, знаю бо, що не признаєш мене безвинним;
29I shall be condemned; why then do I labour in vain?
29А скоро я винуватий, так чого надармо й силкуватись?
30If I wash myself with snow water, and make my hands never so clean;
30Хоч би я й снїгом обмивсь і найчистїйше очистив руки мої,
31Yet wilt Thou plunge me in the ditch, and mine own clothes shall abhor me.
31То й тодї ти трутиш мене в багно, та й одежа моя буде мною гидитись.
32For He is not a man, as I am, that I should answer Him, that we should come together in judgment.
32Він бо не людина, як я, щоб я міг одповідати йому й йти вкупі з ним на суд!
33There is no arbiter betwixt us, that might lay his hand upon us both.
33І проміж нас нїякий посередник не стане, щоб положив руку на нас обох.
34Let Him take His rod away from me, and let not His terror make me afraid;
34Нехай же відверне він від мене бича свого, й страх його нехай не лякає мене, —
35Then would I speak, and not fear Him; for I am not so with myself.
35А тодї я говорити му й не збоюсь його, бо я сам собою не такий.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.