Job 9
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Then Job answered and said,
1І відповів Йов і сказав:
2I know it is so of a truth: but how should man be just with God?
2Правда! я знаю, що так; але як оправдаєсь чоловік перед Богом?
3If he will contend with him, he cannot answer him one of a thousand.
3А хоч би схотїв стати з ним на прю, то з тисячі й на одно не зʼумів би одказати.
4He is wise in heart, and mighty in strength: who hath hardened himself against him, and hath prospered?
4Він серцем премудрий і великий силою; хто проти його вставав та й бував зʼупокоєн?
5Which removeth the mountains, and they know not: which overturneth them in his anger.
5Він переносить гори й не пізнають їх; він перевертає їх в гнїву свойму;
6Which shaketh the earth out of her place, and the pillars thereof tremble.
6Він рушає землю з її місця, і стовпи її колихаються;
7Which commandeth the sun, and it riseth not; and sealeth up the stars.
7Скаже сонцеві, — і не зійде, й на звізди печать покладає.
8Which alone spreadeth out the heavens, and treadeth upon the waves of the sea.
8Він самий напинає небеса й ходить по валах морських.
9Which maketh Arcturus, Orion, and Pleiades, and the chambers of the south.
9Він і Ведмедя саздав, Орийон і Плеяди, й зорі скриті на полуднї;
10Which doeth great things past finding out; yea, and wonders without number.
10Творить великі дива, недовідні, безлїчні.
11Lo, he goeth by me, and I see him not: he passeth on also, but I perceive him not.
11Ось, він перейде попри мене, й не побачу його; промайне, й не замічу його.
12Behold, he taketh away, who can hinder him? who will say unto him, What doest thou?
12Візьме, та хто заборонить йому? Хто скаже йому: що се ти робиш?
13If God will not withdraw his anger, the proud helpers do stoop under him.
13Коли Бог не одверне гнїву свого, впадуть перед ним володарі горді;
14How much less shall I answer him, and choose out my words to reason with him?
14Як же менї відказувати йому та прибірати слова проти його?
15Whom, though I were righteous, yet would I not answer, but I would make supplication to my judge.
15Хоч би я й прав був, озиватись не буду, а вмоляти му суддю мого.
16If I had called, and he had answered me; yet would I not believe that he had hearkened unto my voice.
16Як би я покликнув, а він відповів менї, то я не поняв би віри, що мій голос вислухав той,
17For he breaketh me with a tempest, and multiplieth my wounds without cause.
17Що в хуртовинї мене поражає, й без вини мої рани намножує,
18He will not suffer me to take my breath, but filleth me with bitterness.
18Та не дає менї спокійно й відотхнути, а без міри годує мене горем.
19If I speak of strength, lo, he is strong: and if of judgment, who shall set me a time to plead ?
19Коли питати про силу, то він один могучий; коли же про суд, та хто зведе мене з ним?
20If I justify myself, mine own mouth shall condemn me: if I say , I am perfect, it shall also prove me perverse.
20Буду я оправдуватись, то самі мої уста обвинуватять мене; як я безвинний, то він вину в менї знайде.
21Though I were perfect, yet would I not know my soul: I would despise my life.
21Так! я не винен; байдуже менї жити; нїзащо менї життє.
22This is one thing , therefore I said it , He destroyeth the perfect and the wicked.
22Все одно; тим то й сказав я, що він (як схоче) губить безвинного й беззаконного.
23If the scourge slay suddenly, he will laugh at the trial of the innocent.
23Як того вбиває одразу бичем, то з муки невинних сміється.
24The earth is given into the hand of the wicked: he covereth the faces of the judges thereof; if not, where, and who is he?
24Земля оддана в руки безбожникам; він слїпить очі суддям її. А коли не він, то хто ж инший?
25Now my days are swifter than a post: they flee away, they see no good.
25Днї мої хутші од гонця, — мчаться, не бачивши долї;
26They are passed away as the swift ships: as the eagle that hasteth to the prey.
26Мчаться, мов човни легкі, мов орел, що кидаєсь на здобич.
27If I say, I will forget my complaint, I will leave off my heaviness, and comfort myself:
27Як я скажу собі: забуду жалощі мої, виясню мій хмурий вид, підбодрю моє серце,
28I am afraid of all my sorrows, I know that thou wilt not hold me innocent.
28То знов муки мої лякають мене, знаю бо, що не признаєш мене безвинним;
29If I be wicked, why then labour I in vain?
29А скоро я винуватий, так чого надармо й силкуватись?
30If I wash myself with snow water, and make my hands never so clean;
30Хоч би я й снїгом обмивсь і найчистїйше очистив руки мої,
31Yet shalt thou plunge me in the ditch, and mine own clothes shall abhor me.
31То й тодї ти трутиш мене в багно, та й одежа моя буде мною гидитись.
32For he is not a man, as I am, that I should answer him, and we should come together in judgment.
32Він бо не людина, як я, щоб я міг одповідати йому й йти вкупі з ним на суд!
33Neither is there any daysman betwixt us, that might lay his hand upon us both.
33І проміж нас нїякий посередник не стане, щоб положив руку на нас обох.
34Let him take his rod away from me, and let not his fear terrify me:
34Нехай же відверне він від мене бича свого, й страх його нехай не лякає мене, —
35Then would I speak, and not fear him; but it is not so with me.
35А тодї я говорити му й не збоюсь його, бо я сам собою не такий.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.