Job 10
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1My soul is weary of my life; I will leave my complaint upon myself; I will speak in the bitterness of my soul.
1Омерзїло душі моїй життє моє; то ж дам я волю смуткові мойму; говорити му в горю душі моєї.
2I will say unto God, Do not condemn me; shew me wherefore thou contendest with me.
2Я скажу Богу: Не обвинувачуй мене, а обяви менї, за що мене так переслїдуєш?
3Is it good unto thee that thou shouldest oppress, that thou shouldest despise the work of thine hands, and shine upon the counsel of the wicked?
3Чи тобі се добрим видиться, що так пригнїтаєш, що байдуже тобі дїло рук твоїх, а на раду безбожників посилаєш сьвітло?
4Hast thou eyes of flesh? or seest thou as man seeth?
4Чи в тебе очі людські, чи по людськи ти бачиш?
5Are thy days as the days of man? are thy years as man’s days,
5Чи в тебе днї, як людські, й роки твої, як у людини,
6That thou enquirest after mine iniquity, and searchest after my sin?
6Що ти аж шукаєш скази в менї й розвідуєшся, чи є гріх у менї,
7Thou knowest that I am not wicked; and there is none that can deliver out of thine hand.
7Хоч знаєш, що я не проступник, та нїкому ратувати мене з руки твоєї?
8Thine hands have made me and fashioned me together round about; yet thou dost destroy me.
8Руки твої трудились надо мною, й виробили ввесь мій образ навкруги, — й ти губиш мене?
9Remember, I beseech thee, that thou hast made me as the clay; and wilt thou bring me into dust again?
9Спогадай, що ти наче глину, обробив мене, а тепер у порох обертаєш мене?
10Hast thou not poured me out as milk, and curdled me like cheese?
10Чи ж не ти вилив мене молоком і згустив мене сиром.
11Thou hast clothed me with skin and flesh, and hast fenced me with bones and sinews.
11Скірою й тілом зʼодяг мене, а кістьми й жилами скріпив мене,
12Thou hast granted me life and favour, and thy visitation hath preserved my spirit.
12Життє й милость дарував менї, а опіка твоя хоронила духа мого?
13And these things hast thou hid in thine heart: I know that this is with thee.
13Але й те скривав ти в серцї свойму, — я знаю, що се й було в тебе (на думцї), —
14If I sin, then thou markest me, and thou wilt not acquit me from mine iniquity.
14Що, як я провиню, ти взнаєш і не зіставиш гріха мого без кари.
15If I be wicked, woe unto me; and if I be righteous, yet will I not lift up my head. I am full of confusion; therefore see thou mine affliction;
15Горе менї, коли я провинив! а хоч я й без гріха, то не зважуся підвести голови моєї. О, я понижений аж надто; то ж зглянься на біду мою;
16For it increaseth. Thou huntest me as a fierce lion: and again thou shewest thyself marvellous upon me.
16Вона щораз більша. Ти женеш за мною, мов лев, і знов нападаєш на мене й чудним (силою) показуєш себе в менї.
17Thou renewest thy witnesses against me, and increasest thine indignation upon me; changes and war are against me.
17Виводиш нових твоїх сьвідків проти мене; збільшуєш гнїв твій на мене, і біди, щораз нові, стають боєвою лавою проти мене.
18Wherefore then hast thou brought me forth out of the womb? Oh that I had given up the ghost, and no eye had seen me!
18І про що вивів єси мене з утроби? Лучше б я вмер був, як мене ще не бачило нї-чиє око;
19I should have been as though I had not been; I should have been carried from the womb to the grave.
19Нехай би я, як не бувший на сьвітї, з матірнього живота перенесений був у гріб.
20Are not my days few? cease then, and let me alone, that I may take comfort a little,
20Чи ж не мало вже днїв моїх? Перестань же, відступи від мене, щоб я хоч трохи очуняв,
21Before I go whence I shall not return, even to the land of darkness and the shadow of death;
21Покіль пійду — й не вернусь — в країну темряви й тїнї смертньої,
22A land of darkness, as darkness itself; and of the shadow of death, without any order, and where the light is as darkness.
22В країну мрака, яким є пітьма тїнї смертньої, де нема порядку, де темрява, як сама чорна пітьма.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.