Job 4
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Then Eliphaz the Temanite answered and said,
1І відказав Елифаз із Теману й промовив:
2If we assay to commune with thee, wilt thou be grieved? but who can withhold himself from speaking?
2Як ми стребуємо заговорити до тебе, — чи не буде се тобі прикро? Да хто слово може зупинити?
3Behold, thou hast instructed many, and thou hast strengthened the weak hands.
3Отсе ти не одного навчав, і знемагаючі руки піддержував;
4Thy words have upholden him that was falling, and thou hast strengthened the feeble knees.
4Хто спотикавсь, того підкріпляли слова твої, і хистким колїнам ти додавав сили.
5But now it is come upon thee, and thou faintest; it toucheth thee, and thou art troubled.
5Тепер же дійшло до тебе, а ти знемочнїв; дотикнуло тебе, та вже й упав духом.
6Is not this thy fear, thy confidence, thy hope, and the uprightness of thy ways?
6Чи ж богобоязність твоя не повинна бути твоєю надїєю, а невинність доріг твоїх — упованнєм твоїм?
7Remember, I pray thee, who ever perished, being innocent? or where were the righteous cut off?
7Згадай же сам, хто погибав безвинний, і праведних коли викоренювано?
8Even as I have seen, they that plow iniquity, and sow wickedness, reap the same.
8Я сам бачив, що хто в безбожностї орав і сїяв лихо, той сам його й пожинав.
9By the blast of God they perish, and by the breath of his nostrils are they consumed.
9Такі від подуву Божого погибають, а від духа гнїву його зникають.
10The roaring of the lion, and the voice of the fierce lion, and the teeth of the young lions, are broken.
10Рев лева й голос рикаючого вмовкає, і зуби в левчуків кришаться;
11The old lion perisheth for lack of prey, and the stout lion’s whelps are scattered abroad.
11Могутний лев гине без добичі, й щенята левицї розбігаються.
12Now a thing was secretly brought to me, and mine ear received a little thereof.
12І надійшло до мене зтиха слово (Боже), й я почув його ледь-неледь ухом.
13In thoughts from the visions of the night, when deep sleep falleth on men,
13Серед розгадування над ночними привидами, коли сон на людей находить,
14Fear came upon me, and trembling, which made all my bones to shake.
14Я задрожав і затремтїв у страсї, і всї кістки в мене затрусились;
15Then a spirit passed before my face; the hair of my flesh stood up:
15І перейшов дух понад мене, й волоссє стало в мене диба.
16It stood still, but I could not discern the form thereof: an image was before mine eyes, there was silence, and I heard a voice, saying ,
16І став хтось — не бачив я лиця його, — тільки тїнь перед очима в мене; тихий повів — і я чую голос:
17Shall mortal man be more just than God? shall a man be more pure than his maker?
17Чи ж чоловік праведнїйший від Бога? й людина чистійша за Творця свого?
18Behold, he put no trust in his servants; and his angels he charged with folly:
18Та ж ось він і слугам своїм не йме віри, і в ангелів своїх знаходить хиби;
19How much less in them that dwell in houses of clay, whose foundation is in the dust, which are crushed before the moth?
19А скільки ж більш у тих, що живуть у глиняних хатинах, що основи їх у поросї, й вони борше, як міль, зникають.
20They are destroyed from morning to evening: they perish for ever without any regarding it .
20Між ранком і вечером вони розпадаються, й не доглянешь, як без слїду зникнуть.
21Doth not their excellency which is in them go away? they die, even without wisdom.
21А чи ж із ними, не пропадають і почестї їх? Вони вмерають, не дійшовши до мудростї.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.