Job 16
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Then Job answered and said,
1І відповів Йов і сказав:
2I have heard many such things: miserable comforters are ye all.
2Чув я доволї такого; гіркі з вас усїх потїшителї!
3Shall vain words have an end? or what emboldeneth thee that thou answerest?
3Чи ти скінчиш вітряну твою мову? і що спонукало тебе таке говорити?
4I also could speak as ye do: if your soul were in my soul’s stead, I could heap up words against you, and shake mine head at you.
4Вмів би й я так, як ви, говорити, як би душа ваша була на місцї душі моєї; й я узброївся б на вас словами й кивав би над вами головою моєю;
5But I would strengthen you with my mouth, and the moving of my lips should asswage your grief .
5Додавав би вам відваги язиком моїм, і рушаннєм губ потїшав би вас.
6Though I speak, my grief is not asswaged: and though I forbear, what am I eased?
6Та чи я говорю, — не втихає мій смуток; чи перестаю, — він не покидає мене.
7But now he hath made me weary: thou hast made desolate all my company.
7Бо він отсе вичерпав мене. Ти (Боже) спустошив всю семю мою.
8And thou hast filled me with wrinkles, which is a witness against me: and my leanness rising up in me beareth witness to my face.
8Ти покрив мене морщинами в сьвідоцтво проти мене; знеможілість моя встає проти мене, винуватить мене прилюдно.
9He teareth me in his wrath, who hateth me: he gnasheth upon me with his teeth; mine enemy sharpeneth his eyes upon me.
9Гнїв його розриває мене й лютує проти мене, скрегоче на мене зубами своїми; ворогом зиркає на мене очима своїми.
10They have gaped upon me with their mouth; they have smitten me upon the cheek reproachfully; they have gathered themselves together against me.
10Роззявили на мене пащі свої; ругаючись, бють мене по щоках; всї змовились на мене.
11God hath delivered me to the ungodly, and turned me over into the hands of the wicked.
11Бог віддав мене беззаконникові, й в руки безбожникам кинув мене.
12I was at ease, but he hath broken me asunder: he hath also taken me by my neck, and shaken me to pieces, and set me up for his mark.
12Жив я спокоєн собі, а він потряс мене; взяв мене за шию та побив мене й поставив за цїль собі.
13His archers compass me round about, he cleaveth my reins asunder, and doth not spare; he poureth out my gall upon the ground.
13Стріли його оточили кругом мене; він сїче нутро моє без пощади, й пролив на землю жовч мою;
14He breaketh me with breach upon breach, he runneth upon me like a giant.
14Пробиває в менї пролом за проломом, пре на мене, як велитень-воїн.
15I have sewed sackcloth upon my skin, and defiled my horn in the dust.
15Веретище сшив я на тїло моє, й в порох занурив голову мою.
16My face is foul with weeping, and on my eyelids is the shadow of death;
16Вид мій почервонїв від плачу, а на віях моїх тїнь смертна, —
17Not for any injustice in mine hands: also my prayer is pure.
17Хоч нема кривди на руках моїх, та й молитва моя чиста.
18O earth, cover not thou my blood, and let my cry have no place.
18Земле, не закривай крови моєї, й нехай не буде (в тобі) місця жалісному кликові мойму!
19Also now, behold, my witness is in heaven, and my record is on high.
19Та оце сьвідок мій на небесах, і на висотах заступник мій.
20My friends scorn me: but mine eye poureth out tears unto God.
20Многомовні други мої! До Бога проливає сльози око моє.
21O that one might plead for a man with God, as a man pleadeth for his neighbour!
21О, коби то міг чоловік правуватись з Богом, як син людський з ближним своїм!
22When a few years are come, then I shall go the way whence I shall not return.
22Та вже доходить мій вік до кінця, й я відходжу в дорогу, якою не вертають.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.