Job 31
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1I made a covenant with mine eyes; why then should I think upon a maid?
1З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дївицю.
2For what portion of God is there from above? and what inheritance of the Almighty from on high?
2Бо й яка ж доля була б менї від Бога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба?
3Is not destruction to the wicked? and a strange punishment to the workers of iniquity?
3Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві?
4Doth not he see my ways, and count all my steps?
4Та й чи ж не бачив він доріг моїх, — не лїчив всї ступнї мої?
5If I have walked with vanity, or if my foot hath hasted to deceit;
5Як я ходив у марнотї й неправдї, а нога моя квапила до омани, —
6Let me be weighed in an even balance, that God may know mine integrity.
6То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність.
7If my step hath turned out of the way, and mine heart walked after mine eyes, and if any blot hath cleaved to mine hands;
7Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх,
8Then let me sow, and let another eat; yea, let my offspring be rooted out.
8Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм.
9If mine heart have been deceived by a woman, or if I have laid wait at my neighbour’s door;
9Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого,
10Then let my wife grind unto another, and let others bow down upon her.
10Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею.
11For this is an heinous crime; yea, it is an iniquity to be punished by the judges.
11Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає;
12For it is a fire that consumeth to destruction, and would root out all mine increase.
12Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду.
13If I did despise the cause of my manservant or of my maidservant, when they contended with me;
13Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною,
14What then shall I do when God riseth up? and when he visiteth, what shall I answer him?
14То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому?
15Did not he that made me in the womb make him? and did not one fashion us in the womb?
15Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї?
16If I have withheld the poor from their desire, or have caused the eyes of the widow to fail;
16Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)?
17Or have eaten my morsel myself alone, and the fatherless hath not eaten thereof;
17Чи сам же я зʼїдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина?
18(For from my youth he was brought up with me, as with a father, and I have guided her from my mother’s womb;)
18Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою.
19If I have seen any perish for want of clothing, or any poor without covering;
19Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, —
20If his loins have not blessed me, and if he were not warmed with the fleece of my sheep;
20Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї?
21If I have lifted up my hand against the fatherless, when I saw my help in the gate:
21Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї),
22Then let mine arm fall from my shoulder blade, and mine arm be broken from the bone.
22То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя,
23For destruction from God was a terror to me, and by reason of his highness I could not endure.
23Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся.
24If I have made gold my hope, or have said to the fine gold, Thou art my confidence;
24Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя?
25If I rejoiced because my wealth was great, and because mine hand had gotten much;
25Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато?
26If I beheld the sun when it shined, or the moon walking in brightness;
26Дивлячись на сонце, як воно сяє, як той місяць велично пливе,
27And my heart hath been secretly enticed, or my mouth hath kissed my hand:
27Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою?
28This also were an iniquity to be punished by the judge: for I should have denied the God that is above.
28Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього.
29If I rejoiced at the destruction of him that hated me, or lifted up myself when evil found him:
29Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє?
30Neither have I suffered my mouth to sin by wishing a curse to his soul.
30Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його.
31If the men of my tabernacle said not, Oh that we had of his flesh! we cannot be satisfied.
31Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його?
32The stranger did not lodge in the street: but I opened my doors to the traveller.
32Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив.
33If I covered my transgressions as Adam, by hiding mine iniquity in my bosom:
33Коли б я робом людським таїв проступки мої, й скривав у грудях хиби мої,
34Did I fear a great multitude, or did the contempt of families terrify me, that I kept silence, and went not out of the door?
34То менї страшно було б перед громадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив за двері.
35Oh that one would hear me! behold, my desire is, that the Almighty would answer me, and that mine adversary had written a book.
35О, коли б то хтось переслухав мене! Се моє бажаннє, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав!
36Surely I would take it upon my shoulder, and bind it as a crown to me.
36Я носив би той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець;
37I would declare unto him the number of my steps; as a prince would I go near unto him.
37Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його, мов до князя.
38If my land cry against me, or that the furrows likewise thereof complain;
38Коли поле моє проти мене кричало, і загони його на мене нарікали;
39If I have eaten the fruits thereof without money, or have caused the owners thereof to lose their life:
39Коли їв я вроджай його та й не віддячив за його, й томив життє робітників,
40Let thistles grow instead of wheat, and cockle instead of barley. The words of Job are ended.
40То нехай замість пшеницї росте в мене осетий, а замість ячменю — кукіль! І скінчились слова Йовові.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.