Joba 31
Baibal Olcim (Matupi Chin)Translation
Baibal Olcim (Matupi Chin)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Paipi te ka mik neh ka saii dongah me tlam lae oila te ka yakming eh?
1З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дївицю.
2A so lamkah Pathen khoyo neh hmuensang lamkah Tlungthang rho te menim?
2Бо й яка ж доля була б менї від Бога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба?
3Boethae ham rhainah neh boethae aka saii ham yoethaenah moenih a?
3Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві?
4Amah loh ka longpuei a hmuh tih ka khokan boeih he a tae moenih a?
4Та й чи ж не бачив він доріг моїх, — не лїчив всї ступнї мої?
5A poeyoek taengah ka pongpa tih ka kho loh a hlangthai palat taengla a tawn uh atah,
5Як я ходив у марнотї й неправдї, а нога моя квапила до омани, —
6Duengnah cooi dongah kai n'khiing saeh lamtah Pathen loh ka muelhtuetnah ming saeh.
6То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність.
7Longpuei lamloh ka khokan a buung atah, ka mik hnukah ka lungbuei cet tih ka kut dongah a lolhmaih a kap atah,
7Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх,
8ka soem vaengah a tloe loh ca saeh lamtah ka cadil rhoek te ha uh saeh.
8Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм.
9Huta loh ka lungbuei a hlae tih ka hui kah thohka ah ka rhongngol atah,
9Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого,
10Ka yuu loh a tloe la kuelh saeh lamtah a taengah hlang tloe bakop mai saeh.
10Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею.
11Te dongah te khonuen rhamtat neh te te thaesainah rhokhan ni.
11Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає;
12Te hmai loh Abaddon duela a hlawp tih ka cangvuei te boeih ha.
12Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду.
13Ka salpa neh ka salnu loh kai taengah a tuituk vaengah tiktamnah ka hnawt atah,
13Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною,
14Pathen a thoh vaengah balae ka saii vetih n'hip vaengah amah te metlam ol ka mael eh?
14То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому?
15Bungko khuiah kai aka saii loh anih a saii moenih a? Kaimih he bung khuiah pakhat la n'cuen sak.
15Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї?
16tattloel kah kongaih te ka hloh pah tih nuhmai mik te ka khah sak koinih,
16Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)?
17Kamah buhkam te kamah bueng loh ka caak tih cadah loh ca pawt koinih,
17Чи сам же я зʼїдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина?
18Ka camoe lamloh napa bangla ka taengah pantai tih nuhmai khaw a nu bung lamloh ka mawt.
18Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою.
19Pueinak mueh tih himbai tling la aka milh khodaeng te ka hmuh mai tih,
19Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, —
20A pumpu, a pumpu ah kai n'uem uh vaengah ka tu mul neh ka hlung pawt mai koinih,
20Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї?
21Vongka ah kai bomkung te ka hmuh vaengah ka kut he cadah soah ka ka thueng atah,
21Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї),
22ka laengpang he a hnuk lamloh rhul saeh lamtah ka ban a cung dong lamloh tlawt mai saeh.
22То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя,
23Pathen taengkah rhainah te kai ham ka birhihnah la a om dongah a boeimangnah te ka noeng moenih.
23Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся.
24Sui te ka uepnah la ka khueh tih sui cilh te ka pangtungnah la ka thui koinih,
24Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя?
25Ka thadueng len tih ka kut loh a khuet la a hmuh dongah ka kokhahnah atah,
25Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато?
26Vangnah dongah a thangthen tih hla vang a thoeih te ka hmuh vaengah,
26Дивлячись на сонце, як воно сяє, як той місяць велично пливе,
27ka lungbuei he yinhnuk ah hloih tih ka kut loh ka ka te mok koinih.
27Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою?
28He khaw a so kah Pathen taengah ka basa la om vetih thaesainah lai la om ni.
28Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього.
29Ka lunguet kah yoethaenah dongah ka kohoe tih yoethae loh anih taengla a thoeng te ka haenghang puei atah,
29Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє?
30A hinglu te thaephoeinah neh hoe hamla ka ka he laihmu la ka khueh aih moenih.
30Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його.
31Ka dap kah hlang rhoek loh, “U long nim a maeh te a cung pawt la a paek eh?” a ti uh moenih a?
31Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його?
32Ka thohkhaih kah yinlai te caehlong ka ong pah tih vongvoel ah a rhaeh moenih.
32Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив.
33Hlang bangla ka boekoeknah ka dah tih, kai kathaesainah he ka thindang ah ka det mai akhaw,
33Коли б я робом людським таїв проступки мої, й скривав у грудях хиби мої,
34hlangping te yet taengah ka sarhing tih huiko kah nueihbu loh kai n'rhihyawp sak. Te dongah ka kuemsuem tih thohka la ka moe pawh.
34То менї страшно було б перед громадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив за двері.
35Kai taengkah aka hnatun la kamah taengah u long nim m'paek lah mako? Ka kutha he Tlungthang loh kai n'doo saeh lamtah ka tuituknah he hlang loh cabu la daek saeh.
35О, коли б то хтось переслухав мене! Се моє бажаннє, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав!
36Te te ka laengpang ah ka koh vetih te te ka soah rhuisam la ka laikoeinah het mahpawt nim?
36Я носив би той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець;
37Ka khokan tarhing la a taengah ka puen lah vetih anih te rhaengsang bangla ka paan lah mako.
37Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його, мов до князя.
38Ka khohmuen loh kai m'pang thil tih a kong te rhenten rhap koinih,
38Коли поле моє проти мене кричало, і загони його на мене нарікали;
39A thadueng te tangka mueh la ka caak tih a kungmah kah hinglu ka yawn sak atah,
39Коли їв я вроджай його та й не віддячив за його, й томив життє робітників,
40Cang yueng la mutlo hling, cangtun yueng la saeldol khaw poe saeh,” a ti. Job kah ol bawt coeng.
40То нехай замість пшеницї росте в мене осетий, а замість ячменю — кукіль! І скінчились слова Йовові.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.