Joba 14
Baibal Olcim (Matupi Chin)Translation
Baibal Olcim (Matupi Chin)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Huta kah a sak hlang he a khohnin toi tih khoponah khaw hah.
1З жінки родиться чоловік, і короткий вік свій у журбі проводить;
2Rhaipai bangla phuelh tih a oh uh. Khokhawn bangla yong tih pai voel pawh.
2Квіткою він виходить та й поникає; тїнню пробігає й не зупиняєсь.
3Te soah ngawn tah na mik tueng tih kai he na taengkah laitloeknah dongla na khuen.
3І на такого ти отвираєш очі твої, і зовеш мене на суд із тобою?
4Rhalawt lamloh a cuem la aka khueh te unim? Pakhat pataeng om pawh.
4Хто з нечистого може чистим родитись? Анї один.
5A khohnin neh a hla taenah khaw namah taengah hangdang. A oltlueh te a oltlueh bangla na saii tih poe thai pawh.
5Коли ж йому днї визначені, й число місяцїв його в тебе, коли ти назначив йому гряницю, що її не переступить,
6Anih lamloh vawl mangthong lamtah amah hnin at kutloh bangla a ngaingaih hil toeng saeh.
6То відступи від його, так, позирни куди геть, нехай він одпочине, покіль, як той поденщик, не скінчить дня свого.
7Thing ham tah a vung akhaw ngaiuepnah om pueng. Te dongah koep mikhing vetih a dawn khaw ngoeng mahpawh.
7Дереву є хоч надїя, що воно, й зрубане, знов одродиться, й пагонцї з його одростати не перестануть;
8Diklai khuiah a yung patong mai tih laipi khuiah a ngo duek cakhaw,
8Та хоч його корінь в землї й перетрюхне й пень його завмре в поросї,
9tui bo ah duei vetih thinghloe bangla a pae cawn ni.
9Але, як тільки почує воду, воно пустить паростки й поросте галуззєм, наче б новопосаджене; —
10Tedae hlang tah duek tih rhaa uh coeng. Hlang he a pal phoeiah tah melam a om.
10А чоловік, як умре, розпадає ся; відойшов, і де він подївся?
11Tuitunli lamkah tui khaw khawk dae tuiva loh a khah vaengah tah kak.
11Води зникають із озера, й ріка посякає й висихає:
12Hlang khaw yalh tih thoo voel pawh. Vaan a om pawt due khaw haenghang pawh. Amih te ih kung lamloh haenghang uh mahpawh.
12Так і людина ляже й не встане; покіль конець небесам, не пробудиться й не підоймесь із сну свого.
13Unim saelkhui ah a paek lah ve? Kai he nan khoem lah vetih na thintoek a mael duela kai nan thuh lah mako. Kai hamla oltlueh na khueh vetih kai nan poek mako.
13О, коли б ти да сховав мене в преисподнїй і там держав мене, аж покіль гнїв твій перейде, й положив реченець, і спогадав знов про мене!
14Hlang he duek koinih hing venim? Kamah kah caempuei hnin boeih he ka thovaelnah a pawk hil ka lamtawn bitni.
14Засне людина, та чи знов оживе ж коли небудь? Через усї днї визначеного менї часу дожидав би я, покіль прийшла б менї зміна.
15Nan khue vaengah kai loh nang te ka doo bitni. Na kut dongkah bibi dongah na moo bitni.
15Ти кликнув би, а я дав би відповідь тобі, й ти подав би ласку твору рук твоїх;
16Ka khokan he na tae pawn vetih ka tholhnah khaw na dawn mahpawh.
16Бо тодї ти лїчив би кроки мої, та не підстерігав би гріха мого;
17Ka boekoek hnocun khuiah catui a hnah thil tih kai kathaesainah na dah thil bitni.
17Ти б запечатав тодї переступ мій, й провину мою закрив би.
18Tedae Tlang khaw cungku tih moelh. Lungpang pataeng a hmuen lamloh thoeih.
18Та як гора, падаючи, розсипається, й скала сходить з місця свого;
19Lungto khaw tui loh a hoh tih a kongnawt loh diklai laipi a yo. Te dongah hlanghing kah ngaiuepnah na pal sak.
19Як вода стирає каміннє, а розлив її змиває пил земний, так і надїю людську ти в нїщо обертаєш.
20Anih te a yoeyah la na khulae tih a hmai a tal la a van daengah anih te na tueih.
20Ти тїсниш його до кінця; змінюєш вид його й відсилаєш.
21A ca rhoek a thangpom uh dae a ming moenih. Muei uh cakhaw amih a yakming moenih.
21Честь його дїтям, чи нї, він того не знає, понижені вони — йому те байдуже;
22Tedae a pumsa tah a taengah tih thak a khoeih tih a hinglu khaw amah hamla nguekcoi,” a ti.
22Та (покіль жив,) тїло його на йому болестї чує, а душа його в йому в страданнях сумує.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.