Job 14
Berean Standard BibleTranslation
Berean Standard Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1“Man, who is born of woman, is short of days and full of trouble.
1З жінки родиться чоловік, і короткий вік свій у журбі проводить;
2Like a flower, he comes forth, then withers away; like a fleeting shadow, he does not endure.
2Квіткою він виходить та й поникає; тїнню пробігає й не зупиняєсь.
3Do You open Your eyes to one like this? Will You bring him into judgment before You?
3І на такого ти отвираєш очі твої, і зовеш мене на суд із тобою?
4Who can bring out clean from unclean? No one!
4Хто з нечистого може чистим родитись? Анї один.
5Since his days are determined and the number of his months is with You, and since You have set limits that he cannot exceed,
5Коли ж йому днї визначені, й число місяцїв його в тебе, коли ти назначив йому гряницю, що її не переступить,
6look away from him and let him rest, so he can enjoy his day as a hired hand.
6То відступи від його, так, позирни куди геть, нехай він одпочине, покіль, як той поденщик, не скінчить дня свого.
7For there is hope for a tree: If it is cut down, it will sprout again, and its tender shoots will not fail.
7Дереву є хоч надїя, що воно, й зрубане, знов одродиться, й пагонцї з його одростати не перестануть;
8If its roots grow old in the ground and its stump dies in the soil,
8Та хоч його корінь в землї й перетрюхне й пень його завмре в поросї,
9at the scent of water it will bud and put forth twigs like a sapling.
9Але, як тільки почує воду, воно пустить паростки й поросте галуззєм, наче б новопосаджене; —
10But a man dies and is laid low; he breathes his last, and where is he?
10А чоловік, як умре, розпадає ся; відойшов, і де він подївся?
11As water disappears from the sea and a river becomes parched and dry,
11Води зникають із озера, й ріка посякає й висихає:
12so a man lies down and does not rise. Until the heavens are no more, he will not be awakened or roused from sleep.
12Так і людина ляже й не встане; покіль конець небесам, не пробудиться й не підоймесь із сну свого.
13If only You would hide me in Sheol and conceal me until Your anger has passed! If only You would appoint a time for me and then remember me!
13О, коли б ти да сховав мене в преисподнїй і там держав мене, аж покіль гнїв твій перейде, й положив реченець, і спогадав знов про мене!
14When a man dies, will he live again? All the days of my hard service I will wait, until my renewal comes.
14Засне людина, та чи знов оживе ж коли небудь? Через усї днї визначеного менї часу дожидав би я, покіль прийшла б менї зміна.
15You will call, and I will answer; You will desire the work of Your hands.
15Ти кликнув би, а я дав би відповідь тобі, й ти подав би ласку твору рук твоїх;
16For then You would count my steps, but would not keep track of my sin.
16Бо тодї ти лїчив би кроки мої, та не підстерігав би гріха мого;
17My transgression would be sealed in a bag, and You would cover over my iniquity.
17Ти б запечатав тодї переступ мій, й провину мою закрив би.
18But as a mountain erodes and crumbles and a rock is dislodged from its place,
18Та як гора, падаючи, розсипається, й скала сходить з місця свого;
19as water wears away the stones and torrents wash away the soil, so You destroy a man’s hope.
19Як вода стирає каміннє, а розлив її змиває пил земний, так і надїю людську ти в нїщо обертаєш.
20You forever overpower him, and he passes on; You change his countenance and send him away.
20Ти тїсниш його до кінця; змінюєш вид його й відсилаєш.
21If his sons receive honor, he does not know it; if they are brought low, he is unaware.
21Честь його дїтям, чи нї, він того не знає, понижені вони — йому те байдуже;
22He feels only the pain of his own body and mourns only for himself.”
22Та (покіль жив,) тїло його на йому болестї чує, а душа його в йому в страданнях сумує.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.