Job 29
Berean Standard BibleTranslation
Berean Standard Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1And Job continued his discourse:
1І повів Йов далїй поважну мову свою й говорив:
2“How I long for the months gone by, for the days when God watched over me,
2О, коли б я був такий, як у тих місяцях, що минули, як у ті днї, коли Бог ще стеріг мене;
3when His lamp shone above my head, and by His light I walked through the darkness,
3Коли його сьвітло ще блищало в мене над головою, й я при сьвітлї (ласки) його ходив посеред темряви;
4when I was in my prime, when the friendship of God rested on my tent,
4Як в молодощах моїх ласка Божа витала понад наметом моїм;
5when the Almighty was still with me and my children were around me,
5Коли то Вседержитель був ще зо мною, а дїти мої кругом мене;
6when my steps were bathed in cream and the rock poured out for me streams of oil!
6Коли то дороги мої залиті були молоком, а скеля точила потоки олїї!
7When I went out to the city gate and took my seat in the public square,
7Тодї виходив я, було до воріт міста, й уставляв на майданї сїдалище себі,
8the young men saw me and withdrew, and the old men rose to their feet.
8Хлопцї загледять мене, й ховаються, старцї встають і стоять;
9The princes refrained from speaking and covered their mouths with their hands.
9Значні здержуються від бесїди й кладуть палцї на уста свої.
10The voices of the nobles were hushed, and their tongues stuck to the roofs of their mouths.
10Голос старшин умовкає, а язик прилипає до піднебіння в їх.
11For those who heard me called me blessed, and those who saw me commended me,
11Ухо, що почує мене, вже й благословляє мене; око, що бачить мене, вже мене й величає;
12because I rescued the poor who cried out and the fatherless who had no helper.
12Бо рятував терплячого, що голосив, і сироту безпомочного.
13The dying man blessed me, and I made the widow’s heart sing for joy.
13Хто погибав, того благословеннє приходило на мене, а серцю вдовицї подавав я відраду.
14I put on righteousness, and it clothed me; justice was my robe and my turban.
14Я одягавсь у справедливість, а суд мій окрашував мене, мов мантиєю й вінцем.
15I served as eyes to the blind and as feet to the lame.
15Я був очима слїпому й ногами кульгавому;
16I was a father to the needy, and I took up the case of the stranger.
16Я був батьком убогим і всяку справу незнану розбірав я розважливо.
17I shattered the fangs of the unjust and snatched the prey from his teeth.
17Злюцї торощив я челюстї і виривав із зубів у його здобичу.
18So I thought: ‘I will die in my nest and multiply my days as the sand.
18От і мовляв я собі: Вмру я в свойму гнїздї й днїв моїх буде много, як піску;
19My roots will spread out to the waters, and the dew will rest nightly on my branches.
19Корінь мій відкритий буде приступови води, й роси ночувати муть на галуззю мойму.
20My glory is ever new within me, and my bow is renewed in my hand.’
20Слава моя не зостарієсь, а лук мій останесь кріпким у руцї в мене.
21Men listened to me with expectation, waiting silently for my counsel.
21Бувало, слухали мене, й дожидали мовчки поради моєї.
22After my words, they spoke no more; my speech settled on them like dew.
22Слів моїх уже й не розбірали, слова мої капали дощиком на них.
23They waited for me as for rain and drank in my words like spring showers.
23Дожидали мене, й, як (земля) до опізненого дощу, отвирали роти свої.
24If I smiled at them, they did not believe it; the light of my countenance was precious.
24Бувало, всьміхнусь до них — а вони й не довіряють; веселого лиця мого нїколи не омрячили.
25I chose their course and presided as chief. So I dwelt as a king among his troops, as a comforter of the mourners.
25Я назначав поступки їх, і засїдав на передньому місцї, та жив, нїби царь проміж своїм військом, як утїшитель плачучих.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.