Jó 29
Bíblia Portuguesa Mundial (Brazilian Portuguese)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Jó retomou o seu discurso e disse:
1І повів Йов далїй поважну мову свою й говорив:
2“Ah, quem me dera ser como nos meses passados, como nos dias em que Deus me guardava;
2О, коли б я був такий, як у тих місяцях, що минули, як у ті днї, коли Бог ще стеріг мене;
3quando a sua lâmpada brilhava sobre a minha cabeça, e pela sua luz eu caminhava pelas trevas;
3Коли його сьвітло ще блищало в мене над головою, й я при сьвітлї (ласки) його ходив посеред темряви;
4como eu era no meu vigor, quando a amizade de Deus estava na minha tenda,
4Як в молодощах моїх ласка Божа витала понад наметом моїм;
5quando o Todo-Poderoso ainda estava comigo, e os meus filhos estavam ao meu redor,
5Коли то Вседержитель був ще зо мною, а дїти мої кругом мене;
6quando os meus passos eram lavados com manteiga, e a rocha me derramava correntes de azeite,
6Коли то дороги мої залиті були молоком, а скеля точила потоки олїї!
7quando eu saía para a porta da cidade, quando eu preparava o meu assento na praça.
7Тодї виходив я, було до воріт міста, й уставляв на майданї сїдалище себі,
8Os jovens me viam e se escondiam. Os idosos se levantavam e ficavam de pé.
8Хлопцї загледять мене, й ховаються, старцї встають і стоять;
9Os príncipes se abstinham de falar, e punham a mão sobre a boca.
9Значні здержуються від бесїди й кладуть палцї на уста свої.
10A voz dos nobres se calava, e a sua língua se apegava ao céu da boca.
10Голос старшин умовкає, а язик прилипає до піднебіння в їх.
11Pois quando o ouvido me ouvia, ele me abençoava, e quando o olho me via, ele me aprovava,
11Ухо, що почує мене, вже й благословляє мене; око, що бачить мене, вже мене й величає;
12porque eu livrava o pobre que clamava, e também o órfão, que não tinha quem o ajudasse.
12Бо рятував терплячого, що голосив, і сироту безпомочного.
13A bênção daquele que estava prestes a perecer vinha sobre mim, e eu fazia o coração da viúva cantar de alegria.
13Хто погибав, того благословеннє приходило на мене, а серцю вдовицї подавав я відраду.
14Eu me vestia de retidão, e ela me cobria. A minha justiça era como um manto e um diadema.
14Я одягавсь у справедливість, а суд мій окрашував мене, мов мантиєю й вінцем.
15Eu era olhos para o cego, e pés para o coxo.
15Я був очима слїпому й ногами кульгавому;
16Eu era um pai para os necessitados. Eu investigava a causa daquele que eu não conhecia.
16Я був батьком убогим і всяку справу незнану розбірав я розважливо.
17Eu quebrava os queixos do injusto e arrancava a presa dos seus dentes.
17Злюцї торощив я челюстї і виривав із зубів у його здобичу.
18Então eu dizia: 'Morrerei na minha própria casa, contarei os meus dias como a areia.
18От і мовляв я собі: Вмру я в свойму гнїздї й днїв моїх буде много, як піску;
19A minha raiz se estende até as águas. O orvalho repousa a noite toda sobre o meu ramo.
19Корінь мій відкритий буде приступови води, й роси ночувати муть на галуззю мойму.
20A minha glória é renovada em mim. O meu arco se renova na minha mão.'
20Слава моя не зостарієсь, а лук мій останесь кріпким у руцї в мене.
21“Os homens me ouviam, esperavam, e guardavam silêncio para ouvir o meu conselho.
21Бувало, слухали мене, й дожидали мовчки поради моєї.
22Depois das minhas palavras, eles não falavam mais. O meu discurso caía sobre eles.
22Слів моїх уже й не розбірали, слова мої капали дощиком на них.
23Eles esperavam por mim como pela chuva. Suas bocas bebiam como da chuva de primavera.
23Дожидали мене, й, як (земля) до опізненого дощу, отвирали роти свої.
24Eu sorria para eles quando não tinham confiança. Eles não rejeitavam a luz do meu rosto.
24Бувало, всьміхнусь до них — а вони й не довіряють; веселого лиця мого нїколи не омрячили.
25Eu escolhia o caminho deles, e me assentava como chefe. Eu vivia como um rei no exército, como quem consola os enlutados.
25Я назначав поступки їх, і засїдав на передньому місцї, та жив, нїби царь проміж своїм військом, як утїшитель плачучих.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.