Job 29
JPS Tanakh (Jewish Publication Society, 1917)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1And Job again took up his parable, and said:
1І повів Йов далїй поважну мову свою й говорив:
2Oh that I were as in the months of old, as in the days when God watched over me;
2О, коли б я був такий, як у тих місяцях, що минули, як у ті днї, коли Бог ще стеріг мене;
3When His lamp shined above my head, and by His light I walked through darkness;
3Коли його сьвітло ще блищало в мене над головою, й я при сьвітлї (ласки) його ходив посеред темряви;
4As I was in the days of my youth, when the converse of God was upon my tent;
4Як в молодощах моїх ласка Божа витала понад наметом моїм;
5When the Almighty was yet with me, and my children were about me;
5Коли то Вседержитель був ще зо мною, а дїти мої кругом мене;
6When my steps were washed with butter, and the rock poured me out rivers of oil!
6Коли то дороги мої залиті були молоком, а скеля точила потоки олїї!
7When I went forth to the gate unto the city, when I prepared my seat in the broad place,
7Тодї виходив я, було до воріт міста, й уставляв на майданї сїдалище себі,
8The young men saw me and hid themselves, and the aged rose up and stood;
8Хлопцї загледять мене, й ховаються, старцї встають і стоять;
9The princes refrained talking, and laid their hand on their mouth;
9Значні здержуються від бесїди й кладуть палцї на уста свої.
10The voice of the nobles was hushed, and their tongue cleaved to the roof of their mouth.
10Голос старшин умовкає, а язик прилипає до піднебіння в їх.
11For when the ear heard me, then it blessed me, and when the eye saw me, it gave witness unto me;
11Ухо, що почує мене, вже й благословляє мене; око, що бачить мене, вже мене й величає;
12Because I delivered the poor that cried, the fatherless also, that had none to help him.
12Бо рятував терплячого, що голосив, і сироту безпомочного.
13The blessing of him that was ready to perish came upon me; and I caused the widow's heart to sing for joy.
13Хто погибав, того благословеннє приходило на мене, а серцю вдовицї подавав я відраду.
14I put on righteousness, and it clothed itself with me; my justice was as a robe and a diadem.
14Я одягавсь у справедливість, а суд мій окрашував мене, мов мантиєю й вінцем.
15I was eyes to the blind, and feet was I to the lame.
15Я був очима слїпому й ногами кульгавому;
16I was a father to the needy; and the cause of him that I knew not I searched out.
16Я був батьком убогим і всяку справу незнану розбірав я розважливо.
17And I broke the jaws of the unrighteous, and plucked the prey out of his teeth.
17Злюцї торощив я челюстї і виривав із зубів у його здобичу.
18Then I said: 'I shall die with my nest, and I shall multiply my days as the phoenix;
18От і мовляв я собі: Вмру я в свойму гнїздї й днїв моїх буде много, як піску;
19My root shall be spread out to the waters, and the dew shall lie all night upon my branch;
19Корінь мій відкритий буде приступови води, й роси ночувати муть на галуззю мойму.
20My glory shall be fresh in me, and my bow shall be renewed in my hand.'
20Слава моя не зостарієсь, а лук мій останесь кріпким у руцї в мене.
21Unto me men gave ear, and waited, and kept silence for my counsel.
21Бувало, слухали мене, й дожидали мовчки поради моєї.
22After my words they spoke not again; and my speech dropped upon them.
22Слів моїх уже й не розбірали, слова мої капали дощиком на них.
23And they waited for me as for the rain; and they opened their mouth wide as for the latter rain.
23Дожидали мене, й, як (земля) до опізненого дощу, отвирали роти свої.
24If I laughed on them, they believed it not; and the light of my countenance they cast not down.
24Бувало, всьміхнусь до них — а вони й не довіряють; веселого лиця мого нїколи не омрячили.
25I chose out their way, and sat as chief, and dwelt as a king in the army, as one that comforteth the mourners.
25Я назначав поступки їх, і засїдав на передньому місцї, та жив, нїби царь проміж своїм військом, як утїшитель плачучих.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.