Job 10
JPS Tanakh (Jewish Publication Society, 1917)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1My soul is weary of my life; I will give free course to my complaint; I will speak in the bitterness of my soul.
1Омерзїло душі моїй життє моє; то ж дам я волю смуткові мойму; говорити му в горю душі моєї.
2I will say unto God: Do not condemn me; make me know wherefore Thou contendest with me.
2Я скажу Богу: Не обвинувачуй мене, а обяви менї, за що мене так переслїдуєш?
3Is it good unto Thee that Thou shouldest oppress, that Thou shouldest despise the work of Thy hands, and shine upon the counsel of the wicked?
3Чи тобі се добрим видиться, що так пригнїтаєш, що байдуже тобі дїло рук твоїх, а на раду безбожників посилаєш сьвітло?
4Hast Thou eyes of flesh? or seest Thou as man seeth?
4Чи в тебе очі людські, чи по людськи ти бачиш?
5Are Thy days as the days of man, or Thy years as a man's days,
5Чи в тебе днї, як людські, й роки твої, як у людини,
6That Thou inquirest after mine iniquity, and searchest after my sin,
6Що ти аж шукаєш скази в менї й розвідуєшся, чи є гріх у менї,
7Although Thou knowest that I shall not be condemned; and there is none that can deliver out of Thy hand?
7Хоч знаєш, що я не проступник, та нїкому ратувати мене з руки твоєї?
8Thy hands have framed me and fashioned me together round about; yet Thou dost destroy me!
8Руки твої трудились надо мною, й виробили ввесь мій образ навкруги, — й ти губиш мене?
9Remember, I beseech Thee, that Thou hast fashioned me as clay; and wilt Thou bring me into dust again?
9Спогадай, що ти наче глину, обробив мене, а тепер у порох обертаєш мене?
10Hast Thou not poured me out as milk, and curdled me like cheese?
10Чи ж не ти вилив мене молоком і згустив мене сиром.
11Thou hast clothed me with skin and flesh, and knit me together with bones and sinews.
11Скірою й тілом зʼодяг мене, а кістьми й жилами скріпив мене,
12Thou hast granted me life and favour, and Thy providence hath preserved my spirit.
12Життє й милость дарував менї, а опіка твоя хоронила духа мого?
13Yet these things Thou didst hide in Thy heart; I know that this is with Thee;
13Але й те скривав ти в серцї свойму, — я знаю, що се й було в тебе (на думцї), —
14If I sin, then Thou markest me, and Thou wilt not acquit me from mine iniquity.
14Що, як я провиню, ти взнаєш і не зіставиш гріха мого без кари.
15If I be wicked, woe unto me; and if I be righteous, yet shall I not lift up my head — being filled with ignominy and looking upon mine affliction.
15Горе менї, коли я провинив! а хоч я й без гріха, то не зважуся підвести голови моєї. О, я понижений аж надто; то ж зглянься на біду мою;
16And if it exalt itself, Thou huntest me as a lion; and again Thou showest Thyself marvellous upon me.
16Вона щораз більша. Ти женеш за мною, мов лев, і знов нападаєш на мене й чудним (силою) показуєш себе в менї.
17Thou renewest Thy witnesses against me, and increasest Thine indignation upon me; host succeeding host against me.
17Виводиш нових твоїх сьвідків проти мене; збільшуєш гнїв твій на мене, і біди, щораз нові, стають боєвою лавою проти мене.
18Wherefore then hast Thou brought me forth out of the womb? Would that I had perished, and no eye had seen me!
18І про що вивів єси мене з утроби? Лучше б я вмер був, як мене ще не бачило нї-чиє око;
19I should have been as though I had not been; I should have been carried from the womb to the grave.
19Нехай би я, як не бувший на сьвітї, з матірнього живота перенесений був у гріб.
20Are not my days few? Cease then, and let me alone, that I may take comfort a little,
20Чи ж не мало вже днїв моїх? Перестань же, відступи від мене, щоб я хоч трохи очуняв,
21Before I go whence I shall not return, even to the land of darkness and of the shadow of death;
21Покіль пійду — й не вернусь — в країну темряви й тїнї смертньої,
22A land of thick darkness, as darkness itself; a land of the shadow of death, without any order, and where the light is as darkness.
22В країну мрака, яким є пітьма тїнї смертньої, де нема порядку, де темрява, як сама чорна пітьма.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.