Job 14
JPS Tanakh (Jewish Publication Society, 1917)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Man that is born of a woman is of few days, and full of trouble.
1З жінки родиться чоловік, і короткий вік свій у журбі проводить;
2He cometh forth like a flower, and withereth; he fleeth also as a shadow, and continueth not.
2Квіткою він виходить та й поникає; тїнню пробігає й не зупиняєсь.
3And dost Thou open Thine eyes upon such a one, and bringest me into judgment with Thee?
3І на такого ти отвираєш очі твої, і зовеш мене на суд із тобою?
4Who can bring a clean thing out of an unclean? not one.
4Хто з нечистого може чистим родитись? Анї один.
5Seeing his days are determined, the number of his months is with Thee, and Thou hast appointed his bounds that he cannot pass;
5Коли ж йому днї визначені, й число місяцїв його в тебе, коли ти назначив йому гряницю, що її не переступить,
6Look away from him, that he may rest, till he shall accomplish, as a hireling, his day.
6То відступи від його, так, позирни куди геть, нехай він одпочине, покіль, як той поденщик, не скінчить дня свого.
7For there is hope of a tree, if it be cut down, that it will sprout again, and that the tender branch thereof will not cease.
7Дереву є хоч надїя, що воно, й зрубане, знов одродиться, й пагонцї з його одростати не перестануть;
8Though the root thereof wax old in the earth, and the stock thereof die in the ground;
8Та хоч його корінь в землї й перетрюхне й пень його завмре в поросї,
9Yet through the scent of water it will bud, and put forth boughs like a plant.
9Але, як тільки почує воду, воно пустить паростки й поросте галуззєм, наче б новопосаджене; —
10But man dieth, and lieth low; yea, man perisheth, and where is he?
10А чоловік, як умре, розпадає ся; відойшов, і де він подївся?
11As the waters fail from the sea, and the river is drained dry;
11Води зникають із озера, й ріка посякає й висихає:
12So man lieth down and riseth not; till the heavens be no more, they shall not awake, nor be roused out of their sleep.
12Так і людина ляже й не встане; покіль конець небесам, не пробудиться й не підоймесь із сну свого.
13Oh that Thou wouldest hide me in the nether-world, that Thou wouldest keep me secret, until Thy wrath be past, that Thou wouldest appoint me a set time, and remember me! —
13О, коли б ти да сховав мене в преисподнїй і там держав мене, аж покіль гнїв твій перейде, й положив реченець, і спогадав знов про мене!
14If a man die, may he live again? All the days of my service would I wait, till my relief should come —
14Засне людина, та чи знов оживе ж коли небудь? Через усї днї визначеного менї часу дожидав би я, покіль прийшла б менї зміна.
15Thou wouldest call, and I would answer Thee; Thou wouldest have a desire to the work of Thy hands.
15Ти кликнув би, а я дав би відповідь тобі, й ти подав би ласку твору рук твоїх;
16But now Thou numberest my steps, Thou dost not even wait for my sin;
16Бо тодї ти лїчив би кроки мої, та не підстерігав би гріха мого;
17My transgression is sealed up in a bag, and Thou heapest up mine iniquity.
17Ти б запечатав тодї переступ мій, й провину мою закрив би.
18And surely the mountain falling crumbleth away, and the rock is removed out of its place;
18Та як гора, падаючи, розсипається, й скала сходить з місця свого;
19The waters wear the stones; the overflowings thereof wash away the dust of the earth; so Thou destroyest the hope of man.
19Як вода стирає каміннє, а розлив її змиває пил земний, так і надїю людську ти в нїщо обертаєш.
20Thou prevailest for ever against him, and he passeth; Thou changest his countenance, and sendest him away.
20Ти тїсниш його до кінця; змінюєш вид його й відсилаєш.
21His sons come to honour, and he knoweth it not; and they are brought low, but he regardeth them not.
21Честь його дїтям, чи нї, він того не знає, понижені вони — йому те байдуже;
22But his flesh grieveth for him, and his soul mourneth over him.
22Та (покіль жив,) тїло його на йому болестї чує, а душа його в йому в страданнях сумує.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.