Jó 14
Bíblia Portuguesa Mundial (Brazilian Portuguese)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1“O homem, nascido de mulher, vive poucos dias e é cheio de aflição.
1З жінки родиться чоловік, і короткий вік свій у журбі проводить;
2Ele cresce como uma flor, e é cortado. Ele também foge como uma sombra, e não permanece.
2Квіткою він виходить та й поникає; тїнню пробігає й не зупиняєсь.
3Você abre os seus olhos sobre alguém assim, e me traz a julgamento com você?
3І на такого ти отвираєш очі твої, і зовеш мене на суд із тобою?
4Quem pode tirar algo puro do impuro? Ninguém.
4Хто з нечистого може чистим родитись? Анї один.
5Visto que os seus dias estão determinados, o número dos seus meses está com você, e você estabeleceu os seus limites, que ele não pode ultrapassar.
5Коли ж йому днї визначені, й число місяцїв його в тебе, коли ти назначив йому гряницю, що її не переступить,
6Desvie dele o olhar, para que ele possa descansar, até que ele cumpra, como um trabalhador contratado, o seu dia.
6То відступи від його, так, позирни куди геть, нехай він одпочине, покіль, як той поденщик, не скінчить дня свого.
7“Pois há esperança para uma árvore se ela for cortada, de que brotará novamente, e de que os seus ramos tenros não cessarão.
7Дереву є хоч надїя, що воно, й зрубане, знов одродиться, й пагонцї з його одростати не перестануть;
8Embora a sua raiz envelheça na terra, e o seu tronco morra no chão,
8Та хоч його корінь в землї й перетрюхне й пень його завмре в поросї,
9ainda assim, ao cheiro das águas, ela brotará, e dará ramos como uma planta.
9Але, як тільки почує воду, воно пустить паростки й поросте галуззєм, наче б новопосаджене; —
10Mas o homem morre, e é abatido. Sim, o homem entrega o espírito, e onde ele está?
10А чоловік, як умре, розпадає ся; відойшов, і де він подївся?
11Assim como as águas desaparecem do mar, e o rio se esgota e seca,
11Води зникають із озера, й ріка посякає й висихає:
12assim o homem se deita e não se levanta. Até que os céus já não existam, eles não acordarão, nem serão despertados do seu sono.
12Так і людина ляже й не встане; покіль конець небесам, не пробудиться й не підоймесь із сну свого.
13“Quem dera você me escondesse no Seol, que você me mantivesse em segredo até que a sua ira passasse, que você me marcasse um tempo determinado e se lembrasse de mim!
13О, коли б ти да сховав мене в преисподнїй і там держав мене, аж покіль гнїв твій перейде, й положив реченець, і спогадав знов про мене!
14Se um homem morrer, ele viverá novamente? Eu esperaria todos os dias do meu combate, até que chegasse a minha libertação.
14Засне людина, та чи знов оживе ж коли небудь? Через усї днї визначеного менї часу дожидав би я, покіль прийшла б менї зміна.
15Você chamaria, e eu lhe responderia. Você teria desejo pela obra das suas mãos.
15Ти кликнув би, а я дав би відповідь тобі, й ти подав би ласку твору рук твоїх;
16Mas agora você conta os meus passos. Você não vigia o meu pecado?
16Бо тодї ти лїчив би кроки мої, та не підстерігав би гріха мого;
17A minha desobediência está selada em uma bolsa. Você amarra a minha iniquidade.
17Ти б запечатав тодї переступ мій, й провину мою закрив би.
18“Mas a montanha que cai se desfaz em nada. A rocha é removida do seu lugar.
18Та як гора, падаючи, розсипається, й скала сходить з місця свого;
19As águas desgastam as pedras. As suas torrentes levam o pó da terra. Assim você destrói a esperança do homem.
19Як вода стирає каміннє, а розлив її змиває пил земний, так і надїю людську ти в нїщо обертаєш.
20Você prevalece contra ele para sempre, e ele se vai. Você muda o seu semblante, e o manda embora.
20Ти тїсниш його до кінця; змінюєш вид його й відсилаєш.
21Os seus filhos alcançam honra, e ele não sabe disso. Eles são humilhados, mas ele não percebe.
21Честь його дїтям, чи нї, він того не знає, понижені вони — йому те байдуже;
22Mas a sua própria carne sente dor, e a sua alma dentro dele lamenta.”
22Та (покіль жив,) тїло його на йому болестї чує, а душа його в йому в страданнях сумує.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.