Jó 4
Bíblia Portuguesa Mundial (Brazilian Portuguese)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Então Elifaz, o temanita, respondeu:
1І відказав Елифаз із Теману й промовив:
2“Se alguém se aventurar a falar com você, você se aborrecerá? Mas quem pode se conter de falar?
2Як ми стребуємо заговорити до тебе, — чи не буде се тобі прикро? Да хто слово може зупинити?
3Eis que você instruiu a muitos, você fortaleceu as mãos fracas.
3Отсе ти не одного навчав, і знемагаючі руки піддержував;
4Suas palavras ampararam aquele que estava caindo, você firmou os joelhos vacilantes.
4Хто спотикавсь, того підкріпляли слова твої, і хистким колїнам ти додавав сили.
5Mas agora que isso chega a você, você desfalece. Toca em você, e você fica perturbado.
5Тепер же дійшло до тебе, а ти знемочнїв; дотикнуло тебе, та вже й упав духом.
6Não é a sua piedade a sua confiança? Não é a integridade dos seus caminhos a sua esperança?
6Чи ж богобоязність твоя не повинна бути твоєю надїєю, а невинність доріг твоїх — упованнєм твоїм?
7“Lembre-se, agora, quem jamais pereceu sendo inocente? Ou onde os retos foram destruídos?
7Згадай же сам, хто погибав безвинний, і праведних коли викоренювано?
8Segundo o que tenho visto, aqueles que lavram a iniquidade e semeiam a aflição, colhem o mesmo.
8Я сам бачив, що хто в безбожностї орав і сїяв лихо, той сам його й пожинав.
9Pelo sopro de Deus eles perecem. Pela rajada da sua ira eles são consumidos.
9Такі від подуву Божого погибають, а від духа гнїву його зникають.
10O rugido do leão, e a voz do leão feroz, os dentes dos leõezinhos, são quebrados.
10Рев лева й голос рикаючого вмовкає, і зуби в левчуків кришаться;
11O leão velho perece por falta de presa. Os filhotes da leoa são espalhados.
11Могутний лев гине без добичі, й щенята левицї розбігаються.
12“Ora, algo me foi trazido em segredo. Meu ouvido recebeu um sussurro disso.
12І надійшло до мене зтиха слово (Боже), й я почув його ледь-неледь ухом.
13Em pensamentos vindos das visões da noite, quando o sono profundo cai sobre os homens,
13Серед розгадування над ночними привидами, коли сон на людей находить,
14o medo e o tremor vieram sobre mim, o que fez todos os meus ossos estremecerem.
14Я задрожав і затремтїв у страсї, і всї кістки в мене затрусились;
15Então um espírito passou diante do meu rosto. Os pelos do meu corpo se arrepiaram.
15І перейшов дух понад мене, й волоссє стало в мене диба.
16Ele parou, mas eu não consegui discernir a sua aparência. Um vulto estava diante dos meus olhos. Houve silêncio, e então ouvi uma voz, dizendo:
16І став хтось — не бачив я лиця його, — тільки тїнь перед очима в мене; тихий повів — і я чую голос:
17‘Pode o homem mortal ser mais justo do que Deus? Pode um homem ser mais puro do que o seu Criador?
17Чи ж чоловік праведнїйший від Бога? й людина чистійша за Творця свого?
18Eis que ele não confia em seus servos. Ele acusa os seus anjos de erro.
18Та ж ось він і слугам своїм не йме віри, і в ангелів своїх знаходить хиби;
19Quanto mais aqueles que habitam em casas de barro, cujo alicerce está no pó, que são esmagados diante da traça!
19А скільки ж більш у тих, що живуть у глиняних хатинах, що основи їх у поросї, й вони борше, як міль, зникають.
20Entre a manhã e a tarde eles são destruídos. Eles perecem para sempre sem que ninguém perceba.
20Між ранком і вечером вони розпадаються, й не доглянешь, як без слїду зникнуть.
21A corda de sua tenda não é arrancada de dentro deles? Eles morrem, e isso sem sabedoria.’
21А чи ж із ними, не пропадають і почестї їх? Вони вмерають, не дійшовши до мудростї.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.