Jó 30
Bíblia Portuguesa Mundial (Brazilian Portuguese)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1“Mas agora os que são mais jovens do que eu zombam de mim, cujos pais eu considerava indignos de colocar com os cães do meu rebanho.
1Нинї ж глузують із мене менші від мене лїтами, такі, що їх батьків я б не прийняв і між пастуші собаки.
2De que me serve a força das suas mãos, homens em quem o vigor da idade pereceu?
2Бо й сила в руках їх — до чого вона менї була? вони вже пережили пору свою.
3Eles estão abatidos pela miséria e pela fome. Eles roem a terra seca, na escuridão da ruína e da desolação.
3Нуждою й голодом висушені, йдуть вони в степ безводний, мрачний та опустїлий;
4Eles colhem ervas salgadas junto aos arbustos. As raízes da giesta são a sua comida.
4Щиплють лободу попід корчами, — ягоди ялівцю — се хлїб їх.
5Eles são expulsos do meio dos homens. Gritam atrás deles como atrás de um ladrão,
5Із громади проганяють їх, мов на злодїїв, гукають на них,
6de modo que vivem em vales assustadores, e em buracos da terra e das rochas.
6Щоб у байраках жили, по печерах та по скелях.
7Eles zurram entre os arbustos. Eles se reúnem debaixo das urtigas.
7Там вони ревуть проміж кущами, куляться під тернєм.
8Eles são filhos de insensatos, sim, filhos de homens perversos. Eles foram expulsos da terra a chicotadas.
8Люде викинені, люде безіменні, викиди землї!
9“Agora eu me tornei a canção deles. Sim, sou um provérbio para eles.
9У них то став я піснею тепер, кормом їх розмов.
10Eles me abominam, mantêm-se afastados de mim, e não hesitam em cuspir no meu rosto.
10Мною гидують вони, тїкають далеко від мене, й не стидаються спльовувати передо мною.
11Pois ele desatou a sua corda, e me afligiu; e eles lançaram fora o freio diante de mim.
11Тим, що він (Бог) розвязав поводи мої й побив мене, то й вони скинули з себе узди передо мною,
12À minha direita levanta-se a ralé. Eles empurram os meus pés. Eles constroem seus caminhos de destruição contra mim.
12З правого боку встає покидь ся, й валить із ніг мене, прямує пагубну дорогу свою проти мене.
13Eles arruínam o meu caminho. Eles promovem a minha destruição sem a ajuda de ninguém.
13Зрили стежку мою, все зʼуміли зробити на мою погибель, а нема, хто б подав підмогу.
14Como por uma larga brecha eles vêm. Eles rolam para dentro em meio à ruína.
14Вони прийшли на мене, наче б крізь широкий перелом у мурі, з шумом ринулись на мене.
15Terrores se voltaram contra mim. Eles perseguem a minha honra como o vento. O meu bem-estar passou como uma nuvem.
15Страх ударив на мене; вітром розвіялась велич моя, а щастє моє унеслось, як хмара.
16“Agora a minha alma se derrama dentro de mim. Dias de aflição se apoderaram de mim.
16А нинї ниє душа моя в менї; днї смутку обгорнули мене.
17Durante a noite os meus ossos são perfurados em mim, e as dores que me roem não descansam.
17Ніччю вертить мене в костях моїх, і жили мої не мають спокою.
18A minha roupa está desfigurada por grande força. Ela me aperta como a gola da minha túnica.
18Трудно, о трудно менї зняти одежу з себе, краї обгортки моєї давлять мене.
19Ele me lançou na lama. Eu me tornei como pó e cinza.
19Кинув мене він у грязь, я взявся попелом і пилом.
20Eu clamo a ti, e tu não me respondes. Eu me levanto, e tu ficas olhando para mim.
20Кричма до тебе кричу, а ти не чуєш, — стою, а ти дивишся (мовчки) на мене.
21Tu te tornaste cruel para comigo. Com a força da tua mão tu me persegues.
21Немилосердним зробивсь ти менї, сильною рукою ворогуєш проти мене.
22Tu me levantas ao vento, e me arrastas com ele. Tu me dissolves na tempestade.
22Ти зняв мене, пустив летїти з вітром і розбиваєш мене.
23Pois eu sei que tu me levarás à morte, à casa destinada a todos os viventes.
23О, я знаю, що ти примчиш мене ʼд смертї, до дому, де збіраються всї живучі.
24“Contudo, não estende a mão aquele que está caindo? Ou na sua calamidade não clama por socorro?
24Та він же не простягне руки своєї на дім костей; бо чи ж будуть вони кричати, як би їх стирав?
25Não chorei eu por aquele que estava em apuros? Não se entristeceu a minha alma pelo necessitado?
25А хиба ж я не плакав над тим, хто горював; чи ж не смутилось серце моє над бідними?
26Quando eu esperava o bem, então veio o mal. Quando eu aguardava a luz, veio a escuridão.
26А тим часом, коли дожидав добра, прийшло на мене лихо; коли сподївався сьвітла, тьма мене окрила.
27O meu coração está perturbado, e não descansa. Dias de aflição vieram sobre mim.
27Нутро моє кипить і не перестає; днї печальні прийшли на мене.
28Eu ando de luto, sem o sol. Eu me levanto na congregação, e clamo por socorro.
28Я почорнїлий ходжу, та не від сонця; серед громади стаю і кричу.
29Eu sou irmão dos chacais, e companheiro dos avestruzes.
29Я братом шакалам зробивсь, струсям товаришем стався.
30A minha pele escurece e cai de mim. Os meus ossos estão queimados pelo calor.
30Кожа вчорнїла моя, костї обгоріли від жару.
31Por isso a minha harpa se tornou em lamento, e a minha flauta na voz dos que choram.
31І цитра моя голосить, і сопілка ридає.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.