Job 30
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1But now the younger in time scorn me, whose fathers I would not have set with the dogs of my flock:
1Нинї ж глузують із мене менші від мене лїтами, такі, що їх батьків я б не прийняв і між пастуші собаки.
2The strength of whose hands was to me as nothing, and they were thought unworthy of life itself.
2Бо й сила в руках їх — до чого вона менї була? вони вже пережили пору свою.
3Barren with want and hunger, who gnawed in the wilderness, disfigured with calamity and misery.
3Нуждою й голодом висушені, йдуть вони в степ безводний, мрачний та опустїлий;
4And they ate grass, and barks of trees, and the root of junipers was their food.
4Щиплють лободу попід корчами, — ягоди ялівцю — се хлїб їх.
5Who snatched up these things out of the valleys, and when they had found any of them, they ran to them with a cry.
5Із громади проганяють їх, мов на злодїїв, гукають на них,
6They dwelt in the desert places of torrents, and in caves of earth, or upon the gravel.
6Щоб у байраках жили, по печерах та по скелях.
7They pleased themselves among these kind of things, and counted it delightful to be under the briers.
7Там вони ревуть проміж кущами, куляться під тернєм.
8The children of foolish and base men, and not appearing at all upon the earth.
8Люде викинені, люде безіменні, викиди землї!
9Now I am turned into their song, and am become their byword.
9У них то став я піснею тепер, кормом їх розмов.
10They abhor me, and flee far from me, and are not afraid to spit in my face.
10Мною гидують вони, тїкають далеко від мене, й не стидаються спльовувати передо мною.
11For he hath opened his quiver, and hath afflicted me, and hath put a bridle into my mouth.
11Тим, що він (Бог) розвязав поводи мої й побив мене, то й вони скинули з себе узди передо мною,
12At the right hand of my rising, my calamities forthwith arose: they have overthrown my feet, and have overwhelmed me with their paths as with waves.
12З правого боку встає покидь ся, й валить із ніг мене, прямує пагубну дорогу свою проти мене.
13They have destroyed my ways, they have lain in wait against me, and they have prevailed, and there was none to help.
13Зрили стежку мою, все зʼуміли зробити на мою погибель, а нема, хто б подав підмогу.
14They have rushed in upon me, as when a wall is broken, and a gate opened, and have rolled themselves down to my miseries.
14Вони прийшли на мене, наче б крізь широкий перелом у мурі, з шумом ринулись на мене.
15I am brought to nothing: as a wind thou hast taken away my desire: and my prosperity hath passed away like a cloud.
15Страх ударив на мене; вітром розвіялась велич моя, а щастє моє унеслось, як хмара.
16And now my soul fadeth within myself, and the days of affliction possess me.
16А нинї ниє душа моя в менї; днї смутку обгорнули мене.
17In the night my bone is pierced with sorrows: and they that feed upon me, do not sleep.
17Ніччю вертить мене в костях моїх, і жили мої не мають спокою.
18With the multitude of them my garment is consumed, and they have girded me about, as with the collar of my coat.
18Трудно, о трудно менї зняти одежу з себе, краї обгортки моєї давлять мене.
19I am compared to dirt, and am likened to embers and ashes.
19Кинув мене він у грязь, я взявся попелом і пилом.
20I cry to thee, and thou hearest me not: I stand up, and thou dost not regard me.
20Кричма до тебе кричу, а ти не чуєш, — стою, а ти дивишся (мовчки) на мене.
21Thou art changed to be cruel toward me, and in the hardness of thy hand thou art against me.
21Немилосердним зробивсь ти менї, сильною рукою ворогуєш проти мене.
22Thou hast lifted me up, and set me as it were upon the wind, and thou hast mightily dashed me.
22Ти зняв мене, пустив летїти з вітром і розбиваєш мене.
23I know that thou wilt deliver me to death, where a house is appointed for every one that liveth.
23О, я знаю, що ти примчиш мене ʼд смертї, до дому, де збіраються всї живучі.
24But yet thou stretchest not forth thy hand to their consumption: and if they shall fall down thou wilt save.
24Та він же не простягне руки своєї на дім костей; бо чи ж будуть вони кричати, як би їх стирав?
25I wept heretofore for him that was afflicted, and my soul had compassion on the poor.
25А хиба ж я не плакав над тим, хто горював; чи ж не смутилось серце моє над бідними?
26I expected good things, and evils are come upon me: I waited for light, and darkness broke out.
26А тим часом, коли дожидав добра, прийшло на мене лихо; коли сподївався сьвітла, тьма мене окрила.
27My inner parts have boiled without any rest, the days of affliction have prevented me.
27Нутро моє кипить і не перестає; днї печальні прийшли на мене.
28I went mourning without indignation; I rose up, and cried in the crowd.
28Я почорнїлий ходжу, та не від сонця; серед громади стаю і кричу.
29I was the brother of dragons, and companion of ostriches.
29Я братом шакалам зробивсь, струсям товаришем стався.
30My skin is become black upon me, and my bones are dried up with heat.
30Кожа вчорнїла моя, костї обгоріли від жару.
31My harp is turned to mourning, and my organ into the voice of those that weep.
31І цитра моя голосить, і сопілка ридає.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.